Свекруха та мама у прикмети не вірять, а я сумніваюсь: чи можна віддавати взуття, з якого дитина виросла

Діти ростуть стрімко, і нерідко трапляється, що взуття залишається майже новим. Особливо це помітно у малюків: мами ще не встигли натішитися милими черевичками, а вони вже замалі. Здавалося б, найпростіше рішення – віддати комусь, хто потребує. Але не всі поспішають це робити через певні побоювання. Чи справді це може зашкодити? Або ж, навпаки, допомога іншим принесе щастя і добробут? Розберемося, де межа між страхами та раціональним підходом.

Віддати своїм – традиція, а чужим – небезпечно?

У сім’ях, де росте кілька дітей, питання навіть не виникає – старші передають речі молодшим. Це нормально та практично. Проте зовсім інше ставлення до передавання взуття стороннім людям.

З давніх-давен вважалося, що взуття “запам’ятовує” власника, зберігає його енергетику, переживання та навіть хвороби. Особливо це стосується дитячих речей, адже дитяча енергетика дуже вразлива. Деякі люди переконані, що чужі можуть використати взуття в магічних обрядах, а, значить, від цього дитина хворітиме або зазнає невдач.

Втім є й інший погляд: допомога нужденним завжди вважалася благородною справою.

Доброта повертається добром, і віддані з чистим серцем речі принесуть користь новому власнику, а тому, хто віддав, – внутрішнє задоволення та душевний спокій.

Як правильно віддавати дитяче взуття

Отже, щоб не перейматися забобонами, а водночас бути впевненими, що взуття не нашкодить новому власнику, потрібно дотримуватися кількох простих правил.

• По-перше, передавати краще тільки тим, кому довіряєте. Найкращий варіант – знайомі, родичі або перевірені благодійні організації.
• По-друге, варто очистити взуття фізично та енергетично. Прання, миття та дезінфекція – це основа, адже взуття має бути чистим. Але щоб зняти можливу енергетичну прив’язку, можна скористатися сіллю. Як це зробити — окреме питання до езотериків.