79-річна бабуся сказала, що не можна заходити на цвинтар через ворота: народні прикмети на “вхід” і “вихід”

Одне з них особливо привертає увагу: Не можна заходити на цвинтар через ворота. Чому так заведено і що означають народні прикмети, пов’язані з входом і виходом із кладовища – розповідаємо у цій статті.

Чому не рекомендують заходити через головні ворота?

За давніми віруваннями, головні ворота кладовища вважаються порталом, через який душі померлих можуть вільно переходити в інший світ або навіть повернутися назад. Люди вірили, що саме через ці ворота проходять процесії на похороні, несучи душу в останню путь.

Вважається, що той, хто входить на кладовище через ворота без особливої потреби, ризикує зібрати на себе важку енергію чи навіть привести за собою небажану сутність. Тому часто на поминальні дні люди заходили на цвинтар обхідними стежками, через бокові входи або навіть через паркан.

Як правильно заходити на цвинтар: традиції та прикмети

• Перший крок з молитвою. Перед тим, як ступити на кладовище, потрібно перехреститися й подумки попросити дозволу у душ померлих.
• Не оглядатися. Якщо доводиться йти стежкою чи через хвіртку, не можна озиратися назад – це може накликати біду або навіть забрати душевний спокій.
• Тільки у відповідний час. Найкращий час для відвідування кладовища – вранці або до обіду. Вечірні візити вважалися небезпечними.

Прикмети про вихід із кладовища

Не менше забобонів стосується і того, як правильно виходити:

Після відвідування – обтрусити взуття. Вважається, що таким чином людина не забирає за собою мертву енергію.

Не озиратися. Традиційна порада – залишаючи кладовище, не обертатися і не зупинятися, щоб не залишити душу на роздоріжжі.

Помити руки без води з кладовища. Наші предки вважали: якщо змити руки водою, принесеною з іншого місця (не з кладовища), можна очистити себе від поганої енергетики.

Кому особливо не варто заходити через ворота?

Окремі застереження стосуються:

• вагітних жінок (аби не накликати на дитину нещастя),
• дітей (особливо маленьких),
• людей із хворим серцем або слабким здоров’ям.

Їм радили бути особливо обережними, а іноді навіть залишатися за межами кладовища під час поминань.

Чи варто сьогодні дотримуватися цих прикмет?

У сучасному світі багато людей сприймають такі правила більше як данину повазі традиціям і пам’яті предків. Проте навіть із наукової точки зору зрозуміло: кладовище – місце із сильним емоційним навантаженням, і зайва обережність ніколи не завадить. Іноді краще дотриматися простих ритуалів – не через страх, а з пошани до того, що було важливим для наших предків.