Продавці з базару терпіти не можуть мій трюк: роблю з салом 1 дію і перевіряю, чи варто його брати

Справжній український делікатес має бути не просто шматком жиру, а справжньою гастрономічною насолодою, яка тане в роті. І якщо ви ще не вмієте вибирати “правильне” сало, то за допомогою цієї статті навчиться кожен. Перше, на що варто глянути, – це колір. Якісний свіжий продукт завжди білосніжний або має ледь помітний рожевий відтінок. Ніякої жовтизни – це ознака старого продукту.

Пахнути хороше сало має солодкувато, приємно, без різких сторонніх запахів. Якщо колір і запах пройшли перевірку, час переходити до головного лайфхаку. Не соромтеся натиснути пальцем на шматок. Гарне сало – пружне: ямка від пальця має швидко зникнути, наче нічого й не було. Якщо ж вмʼятина залишається надовго, або сало на дотик як вата – воно або перемерзло, або свиня була не найкращої породи.

Окремо подивіться на структуру. Для класичного соління найкраще брати однорідне сало без великих мʼясних прошарків. Прожилки мʼяса гарні для копчення, але в свіжому “чистому” салі вони іноді кажуть про те, що тварину годували не зовсім правильно для отримання ніжного продукту.

Шкурка – це “паспорт” сала. Вона має бути чистою, добре обробленою, без залишків щетини й бруду. Колір може коливатися від білого до коричневого, якщо її смалили соломою, але головне, щоб вона була мʼякою. Якщо ніж заходить у шкурку як у масло, то й саме сало буде ніжним.

Важлива і товщина шматка. Найкращий варіант – від 2 до 5 см. Дуже тоненьке сало часто буває “гумовим” і жорстким, бо воно зазвичай зі спини або черева молодого поросяти, де ще не нагуляно достатньо мʼякості. А от дуже товсті пласти можуть бути занадто жирними та не такими делікатними на смак.

Також гляньте, де лежить товар. Сало має зберігатися при температурі від 0 до +4 градусів. Якщо воно годинами лежить на відкритому сонці або на спеці, воно вже не годиться. Бажаємо успіхів у “полюванні” на найкращий шматочок сальця!