Експерти розповіли про стійкі до витоптування багаторічники
Серед них є і такі, що витримують регулярне витоптування, тому їх часто висаджують між плиткою або бруківкою.
Городники зазначають, що більшість цих рослин невибагливі, не потребують особливого догляду й мають здатність утворювати щільний зелений килим. Наприклад, грижник гладкий має повзучі стебла, дерев’янисті корені й зелене листя з жовтуватим відтінком. У травні він починає цвісти дрібними жовтими квітками, а в липні на ньому з’являються плоди. Насіння можна збирати й висівати — для цього зрізають верхівки з суцвіттями, сушать їх, а потім легко відділяють насіння. Грижник краще росте на добре дренованих ґрунтах і полюбляє сонячні місця.
Ще одна популярна рослина — вербейник монетчастий. Ця дика рослина часто зустрічається в садах. Вона має повзучі стебла, які вкорінюються у вузлах, досягаючи 80 см у довжину. Листя у нього світло-зелене, схоже на монетки, а яскраво-жовті квітки прикрашають ділянку впродовж тривалого часу. Через свою здатність стрімко покривати землю, вербейник отримав народну назву “зміїний корінь”. Він однаково добре почувається і на сонці, і в півтіні.
Цікаво виглядає також тулуба шорстка — багаторічник із дрібним листям, схожим на папороть. Влітку листя зелене, а восени набуває бронзово-червоного відтінку. Незважаючи на тендітний вигляд, рослина добре переносить витоптування. Її часто висаджують на глинистих або піщаних ґрунтах, біля водойм чи у тріщинах між плитами. Вона морозостійка, хоча поки рідко зустрічається в садах.
Також увагу заслуговує лаурентія (лаурентис), яку легко впізнати за зірчастими квітами ніжних бузкових, рожевих, блакитних, білих або лавандових відтінків. Цей компактний багаторічник утворює густу крону й витримує витоптування, тому його застосовують як окрасу пішохідних доріжок або ділянок біля водойм.
Серед витривалих і декоративних рослин вирізняється також мазус повзучий. Він формує щільний зелений килим із лавандовими або білими квітами, схожими на орхідеї. Ця культура швидко зростає, добре переносить вологу, хоча й здатна витримати короткочасну посуху. На зиму рослину бажано вкривати, особливо в малосніжні періоди.
Манжетка альпійська — ще один гарний вибір для доріжок. Її пальчасто-розсічене листя має сріблястий відтінок завдяки шовковистим ворсинкам. Рослина цвіте з весни до серпня і формує акуратні широкі кущики, не загарбуючи територію навколо. Добре росте навіть між камінням чи у плитковому мощенні.
Не можна оминути увагою ірландський мох (вушанка шилоподібна), що створює густий зелений килим із дрібними білими квіточками. Ця вічнозелена рослина надзвичайно декоративна й нагадує мох, хоча насправді це багаторічник. Ідеально підходить для рокаріїв і садових тріщин, витримує посуху, але потребує укриття в морози без снігу.
Чебрець — ще один чудовий варіант для доріжок. Він має приємний аромат і понад 200 різновидів, здатних створити повільно зростаючий покрив із рожево-фіолетовими квітами. Добре росте на легких, дренованих ґрунтах, але не переносить тіні. З чебрецю можна навіть створити ароматний газон, хоча це потребує певних зусиль.
Наш сайт використовує cookies для персоналізації рекламних оголошень
