Під час визрівання підгодуй їх правильно: огірки сипатимуться, мов з небес, тільки встигай носити відра

Дачники знають, що саме у період наливу — коли плоди починають стрімко рости — городина потребує особливої уваги й правильного живлення. Перегодовування чи неправильний склад підживлень можуть не лише знизити смакові якості, а й призвести до викривлення плодів, загнивання коренів або зупинки плодоутворення.
Ось кілька основних принципів та рецептів, якими вони охоче діляться.

Азот — в міру або ніяк

На стадії активного плодоношення огірки вже не потребують великої кількості азоту. Якщо й продовжувати азотні підживлення, то лише дуже обережно, і лише тоді, коли помітне пожовтіння старого листя або загальмоване зростання нових пагонів. Замість аміачної селітри краще застосувати більш м’які джерела, наприклад, настій трав або розчин сечовини у слабкій концентрації (не більше 5 г на 10 л води).

Фосфор і калій — основа підгодівлі у цей період

Для формування солодкого, соковитого плоду огіркам потрібен калій. Фосфор, своєю чергою, підтримує кореневу систему й сприяє рівномірному достиганню. Найпростіший варіант — розчин суперфосфату (20 г на 10 л) у поєднанні з сірчанокислим калієм (15 г на 10 л). Такий склад використовують під корінь раз на 10 днів.

Зола

Деревна зола — безпечне і доступне джерело калію, кальцію та мікроелементів. Її можна застосовувати як суху підсипку під кущі (жменя під кожен корінь), так і у вигляді настою — 1 склянка золи на 5 літрів гарячої води, настояти добу, а тоді процідити й обприскати рослини по листу. Особливо корисно чергувати підживлення кореневе і позакореневе.

Підживлення органікою

Настої гною або курячого посліду, як відомо, — потужне джерело живлення, але їх потрібно використовувати з обережністю. Розведення: гній — 1:10, послід — 1:20. Поливати бажано не під сам корінь, а в міжряддя, щоб не обпекти ніжну кореневу систему. Робити таке слід не частіше одного разу на 10–14 днів.