Саджаю помідори під зиму за 30 хвилин: насіння ніяк не готую і не пророщую – дивовижний спосіб для “лінивих”

Коли сезон помідорів добігає кінця, а на грядках залишаюся останні, але міцні й здорові плоди, не поспішайте згадувати рецепти консервації, щоб закрити останні баночки на зиму. Ці плоди можна використати для посадки, щоб наступного року мати нові кущі того самого сорту. Цей спосіб ну дуже простий, тому підійде для тих, хто не любить возитися з насінням!

Для початку оберіть добре визрілі, але не перезрілі плоди, щоб на них не було жодних ознак хвороб, шкідників чи гниття. Оберіть підходящу ділянку (враховуйте сівозміну), вирийте неглибокі ямки глибиною близько 20 см. Для дрібних сортів, типу чері, глибину можна зменшити до 10-15 см. Відстань між лунками має бути приблизно 15 см. У кожну таку ямку покладіть по одному цілому помідору і загорніть їх землею, трохи притиснувши долонею.

Чому городники так роблять? Здавалося б, не просто ж так всі відбирають насіння,  деякі навіть ферментують його, промивають, дезінфікують. А тут просто поклали в землю – і забули. Суть в тому, що мʼякоть помідора захищає насіння від зимових морозів, одночасно забезпечуючи його поживними речовинами. Протягом зими насіння загартовується і готується до проростання.

Навесні, коли земля вже потрохи почне прогріватися, на місці кожної лунки зʼявиться цілий пучок міцних, життєздатних паростків. Вони виходять міцнішими за домашню розсаду, адже з самого початку звикають до природних умов. Однак їхня сила – це і їхня вразливість, бо молоді рослинки потребують захисту від несподіваних весняних заморозків. Тому над грядкою варто встановити укриття з агроволокна.

Коли загроза морозів мине, а паростки підростуть і наберуться сили, їх можна буде обережно викопати і розсадити на постійні місця, дотримуючись звичайної схеми для даного сорту. Спробуйте цей метод, щоб оцінити його простоту й ефективність!