Замість користі – суцільна шкода для городу: 5 сидератів, від яких агрономи радять відмовитись повністю!

Останні роки сидератам просто співають оди. Про них говорять всюди і скізь, та недарма, адже ці рослини дійсно збагачують ґрунт азотом, фосфором, калієм, роблять землю більш пухкою, пригнічують бур’яни і навіть зменшують ризик фітофтори. Здається, суцільна користь. Але, як кажуть агрономи, не всі сидерати нам “друзі”, іноді вони можуть більше нашкодити, ніж допомогти.

Які сидерати краще не садити на городі, і чому?

Насамперед, треба пам’ятати, що майже кожна рослина має спільні проблеми з іншою рослиною.  Наприклад, гірчиця, редька олійна та суріпиця по окремості гарні сидерати, але тільки не після капусти, редиски чи хрону.

Всі вони належать до хрестоцвітих, і якщо висіяти їх один за одним, то можна отримати в три рази більше шкідників і хвороб, адже вони у них однакові, при тому часто патогени залишаються в ґрунті на зиму і навесні активніше “атакують”.

Також агрономи кажуть, що не варто захоплюватися злаковими сидератами, наприклад житом чи вівсом. Так, вони дійсно покращують структуру ґрунту, але можуть виділяти речовини, що пригнічують проростання насіння коренеплодів, тобто щось на кшталт гербіцидної дії. Тож якщо і є необхідність висіяти саме ці сидерати, на їх місці не саджайте редиску, моркву і буряк.

А ще є “прожерливі” сидерати, які витягують із землі більше, ніж віддають. Це може бути горох чи конюшина. Вони ростуть швидко, всмоктують багато вологи та поживних речовин, а при перекопуванні повертають лише частину.

І просто немає сенсу ганяти поживні речовини туди-сюди, якщо можна було просто їх не сіяти, і все залишилося б у ґрунті. Але якщо потрібно збагатити частину городу, можна висіяти ці сидерати на непотрібній ділянці, а потім закинути зелену масу в компост і збагатити ту частину, де плануються овочі.

Тобто який висновок можна зробити? Сидерати не зло, але потрібно враховувати умови висадки та потреби городу.