Вже 2-й рік вирощую імбир на підвіконні: рідня забула про покупний і дякує мені щоразу, як п’є з ним чай

Виростити імбир можна навіть не маючи саду: досить одного широкого горщика, світлого підвіконня та краплини терпіння.

Вибір правильного кореня

Усе починається не з горщика, а з покупки. У магазині варто шукати живий, свіжий корінь — твердий, пружний, із гладенькою шкіркою і помітними “вічками” (точками росту). Перед посадкою імбир треба замочити у теплій воді на добу, щоб пробудити сплячі бруньки — так він швидше піде в ріст.

Посадка, полив і догляд

На відміну від багатьох кімнатних рослин, імбир росте горизонтально, тому вибір горщика має значення. Тож віддайте перевагу широкій, але не глибокій місткості з дренажними отворами. На дно насипте шар керамзиту, потім легкий пухкий субстрат — суміш садової землі, піску та перегною (у пропорції 2:1:1).

Корінь розкладіть горизонтально, бруньками догори, присипте шаром ґрунту у 2–3 см і обережно полийте. Усе — тепер імбир спить і мріє про весну. Поставте горщик у тепле місце (близько +25 °C) і не турбуйте кілька тижнів, доки не з’являться перші зелені паростки.

Оскільки імбир — виходець із тропіків, тому любить він постійно вологий, але не мокрий ґрунт. Поливайте його, коли верхній шар підсохне, а влітку періодично обприскуйте листя. Надлишок води згубний: корінь може загнити, особливо якщо дренаж поганий.

Світла імбир потребує багато, але пряме сонце краще фільтрувати фіранкою чи жалюзі. Взимку рослина любить спокій — якщо листя пожовкне, не панікуйте, просто скоротіть полив: імбир “засинає”, як у природі.

Для хорошого росту раз на два тижні підживлюйте імбир органічним добривом — настоєм з кропиви, біогумусом або слабким розчином гумату.

Перші молоді корінці можна викопувати через 8–10 місяців, коли листя починає в’янути. Якщо ж хочеться зберегти частину рослини для наступного сезону, просто залиште кілька шматочків кореня в горщику — і після короткого спокою вони прокинуться знову.