“Запальничка” для компосту з дріжджів – купа розігрілася за 24 години: готовий перегній за 30 днів

Цей спосіб особливо актуальний восени, коли після збору врожаю залишається багато органічних решток – томатна бадилля, трава, листя та інші рослинні відходи. Не поспішайте їх спалювати чи викидати – із цього можна зробити чудове добриво для городу.

Найважливіше правило – компостну купу потрібно закладати одразу, а не поступово. Якщо ви просто додаєте відходи час від часу, процес розкладання буде повільним і нерівномірним. Оптимальний розмір купи – приблизно метр на метр і будь-якої зручної довжини. Якщо вона буде меншою за пів кубометра, то не встигне достатньо прогрітися, а отже, процес компостування сповільниться.

Купу краще робити над землею, щоб до неї добре потрапляло повітря, а зайва рідина могла стікати. У такому середовищі швидко з’являться дощові черв’яки та корисні мікроорганізми, які прискорять утворення компосту. На дно варто покласти дренажний шар – це можуть бути кукурудзяні стебла, тонкі гілочки або тріска, шаром близько 10 сантиметрів.

Далі йде головний принцип – чергування зелених і коричневих матеріалів. Зелені – це трава, бадилля, овочеві залишки, а коричневі – сухе листя, гілочки, тирса або солома. Оптимальне співвідношення – одна частина зеленої маси до трьох частин коричневої. Якщо зеленого буде забагато, компост почне неприємно пахнути і втратить частину азоту. Якщо ж переважатиме коричнева маса, процес буде повільнішим, але результат вийде стабільнішим і якіснішим.

Закладаючи компост, не потрібно його трамбувати. Кожен шар варто добре зволожити. Для цього готують спеціальний розчин, який активує процеси розкладання. У теплій (до 40 градусів) воді розчиняють кілька ложок цукру, додають свіжі дріжджі й залишають на 15–20 хвилин, щоб вони “прокинулися”. Потім цю суміш розводять у відрі води й додають до неї настій трав, сироватку або біопрепарати, наприклад “Фітоспорин”. Таке поєднання створює багату мікрофлору, яка прискорює розігрівання компосту.

Коли купа формується, кожен шар проливають цим розчином, щоб він рівномірно просяк вологою. Якщо купа вже складена, можна зробити отвори ломом чи держаком від лопати та залити туди активатор. Але найкращий ефект дає саме пошарове зволоження під час закладання. Готовий розчин бажано використати протягом доби, максимум – двох, бо активність дріжджів швидко знижується.

Якщо ви раптом поклали занадто багато зелених відходів, частина азоту просто випарується, але компост усе одно вийде, хоч і в меншій кількості. Якщо ж переважила коричнева маса, ситуацію легко виправити – додайте трохи азотних компонентів: настій курячого посліду, сечовину або аміачну селітру.

Щоб компост не перетворився на смітник і не мав неприємного запаху, верхній шар завжди має бути вкритий землею або старим компостом. Це запобігає втраті поживних речовин і не дає комахам потрапляти всередину. Землі чи старого компосту в купі має бути щонайменше 10% від загального об’єму.