Я повторила 1 обробку саду за порадою діда Петра: так ось чому 2 покоління вперто не шукали нічого кращого!

Садівники помічають: коли осінні тумани вже зробили кілька мокрих кроків, а листя впало, дерева стають особливо вразливими. Саме в цей час на корі й у тріщинах накопичуються спори парші, борошнистої роси й інші “сплячі” проблеми, які лише чекають тепла, щоб ожити.

Поєднання карбаміду та мідного купоросу дає комплексну дію, яку нові препарати не завжди можуть повторити: одне підсилює інше, а разом вони зупиняють більшість грибкових збудників саме в той момент, коли їх найпростіше здолати.

Удар по спорах, що зимують

Сечовина — улюблений інструмент багатьох садівників, бо, потрапляючи на дерево пізньої осені, вона виконує подвійну роботу: пригнічує грибкові інфекції,  затримує передчасне пробудження бруньок, захищаючи їх від зимових відлиг. Рецепт простий: 500–700 г карбаміду на 10 літрів води.

Класичний осінній другий елемент — розчин мідного купоросу. Мідь давно відома своєю здатністю стримувати борошнисту росу, усілякі гнилі, плямистості й ураження кори. Тож потрібно розчинити 300 г мідного купоросу на 10 літрів води.

Обробку проводять по оголеному дереву, коли листя майже або повністю опало. Важливо не лише рівномірно вкривати крону, а й дати дереву рівно стільки розчину, скільки відповідає його віку.

Скільки мідного купоросу потрібно дереву? Розподіл простий, але надзвичайно важливий:

• молоді дерева — 2 літри;
• 4-річні — 3 літри;
• 6-річні — 4 літри;
• дорослі плодові — 6 літрів.

Цього вистачає, щоб розчин покрив усе дерево й проникнув у мікротріщини, де ховаються грибкові спори. Надмір також небажаний — дереву потрібен захист, а не перенасичення.

Проте є важливе застереження. Мідь має одну особливість: вона накопичується. Саме тому обробляти розчином мідного купоросу ґрунт під деревом дозволяється не частіше, ніж 1 раз на 5 років.