Лише 1 склянка крупи: мій спатифілум показав “вищий пілотаж”. Розквітнув так, що місця на підвіконні замало

Спатифілум може довго виглядати пристойно, не скаржитись і не капризувати, але при цьому не тішити ані новими листками, ані квітами. І саме в такі моменти стає зрозуміло: справа не в горщику й не в місці, а в живленні. Причому не обов’язково дорогому чи складному. Іноді достатньо того, що давно стоїть на кухонній полиці. І це — рис.

Так, рисова вода — це не вигадка і не “бабусин міф”. Під час замочування або промивання крупи у воду переходять крохмаль, мікроелементи та сліди природних сполук, які легко засвоюються корінням. Для спатифілума це м’яке, природне підживлення без різких стимулів і перенасичення.

Як приготувати та застосувати добриво правильно

Для цього беруть 1 склянку звичайного білого рису без добавок і ароматизаторів. Одразу зауважимо, для приготування підходить лише сирий рис. Відвар після варіння або вода з сіллю категорично не підходять. Також не варто поєднувати рисову воду з магазинними добривами в один період — краще чергувати або зробити паузу.

Отже, рис заливають 1 літром холодної води та залишають настоюватися на 6–8 годин. Час від часу рідину злегка перемішують, щоб поживні речовини рівномірно переходили у воду.

Після цього настій проціджують. Сам рис більше не потрібен, а от мутнувата рідина — саме те, що треба для квітки.

Нею поливають спатифілум під корінь по злегка вологому ґрунту. Тут важливо не заливати рослину: одного помірного поливу цілком достатньо. Додатково цим самим настоєм можна злегка обприскати листя, уникаючи потрапляння на квіти.

Оптимальна частота — 1 раз на 10–14 днів. Частіше не варто: навіть натуральне підживлення має бути в міру.

Результат

Спершу листя стає щільнішим і насиченішим за кольором. Потім з’являються нові розетки, а за ними — квітконоси. Саме в цей момент часто стає зрозуміло, що підвіконня вже не таке просторе, як здавалося раніше: спатифілум буквально “розкривається” в усій красі.