В Наприкінці 1959-го Москва опинилася на межі епідемії такого страшного захворювання, як чорна віспа. Ця проблема була куди серйозніше нинішньої, однак в ті часи поширення хвороби успішно запобігли і вберегли тим самим людей від масового вимирання. Давайте ж дізнаємося, як це було.
У грудні 1959 року з Індії повернувся відомий на той момент художник Олексій Кокорекін. Він спустився по трапу разом з іншими пасажирами і пройшов всі контрольні пункти, а його легкий кашель нікого не здивував, адже на дворі все ж таки була зима.
Чоловік повернувся на день раніше, ніж його чекала дружина, щоб провести цю добу з коханкою. Наступним днем Кокорекін поїхав додому і вже вночі йому стало погано. Тоді дружина художника викликала швидку допомогу, яка відвезла його в інфекційне відділення Боткінської лікарні. Пацієнт поступив на лікування з високою температурою і утрудненим диханням, спочатку у нього підозрювали важку форму грипу.
Всього лише через 3 дні після цього Олексій помер, а діагноз «чорна віспа» йому поставили посмертно. Потім через дві доби померли двоє санітарів, які привезли Кокорекіна і перекладали його на ліжко. Саме це і відкинуло всі сумніви про те, що в лікарні почалася епідемія. Її тоді відразу закрили і оточили міліцією.
Розслідування контактів Олексія показало, що після прибуття додому він встиг поспілкуватися з безліччю людей. Виходить, в небезпеці були всі пасажири і екіпаж авіалайнера, на якому прилетів художник, його сім’я, друзі, пацієнти і медики Боткінської, а це означає, що під загрозою опинилося все населення Москви. Саме тому місто негайно закрили на карантин, перекривши всі транспортне сполучення.
Звичайно, повернутися з-за кордону без подарунків для коханих жінок Кокорекін не міг. Ці презенти дружина і коханка здали в комісійні магазини, так що вже через добу усі їх відвідувачі були ізольовані. Самі індійські сувеніри були спалені.
Всього за підсумком захворіло 45 осіб, померли з яких троє. Уже до кінця січня 1960-го була проведена наймасштабніша і швидка вакцинація населення в усьому світі, яка зачепила всіх москвичів і 4 млн жителів Підмосков’я, а з моменту занесення інфекції в столицю до повного усунення спалаху пройшло 44 дні.
Цікаво, що вся історія про те, що сталося була повністю засекречена, навіть лікарів і науковців не нагороджували, а КДБ припиняло найменші чутки про епідемію, щоб уникнути паніки. Здається, це спрацювало.