В українській лікарні «Охматдит» успішно пройшла пересадка кісткового мозку хворій на лейкемію немовляті на ім’я Аня. Донором для неї могли стати всі троє дітей в родині, але лікарі вибрали саме 7-річного Андрійка.
Хлопчик з радістю став рятівником сестрички і вони обидва мужньо з усім впоралися. Ця історія в черговий раз доводить, що вихід є завжди.
Анюта народилася крупненьким немовлям, проте до 5 місяців вона цілих три рази перехворіла бронхітом, а набір ваги зупинився, як це зазвичай відбувається у малят. Мама дівчинки Наталія Гураль розповіла, що їх педіатр запідозрила недобре, після чого направила на додаткові обстеження.
Тоді-то і з’ясувалося, що у дитини вроджений рак крові, він же лейкемія. До слова, саме цей вид онкології є найпоширенішим у дітей, тому обов’язково почитайте про його насторожливі симптоми, особливо якщо ви мати або батько.
Звичайно, такий діагноз шокував Наталію, притому що на виписці з пологового будинку всі аналізи доньки були в порядку. Але на відчай часу не було — Аню перевели в спеціалізовану клініку, де їй була призначена високодозова хіміотерапія.
Лікування дитині далося дуже непросто, та й загальний стан був тяжким, хоча тоді вони всього лише готувалися до трансплантації кісткового мозку в київській клініці «Охматдит». До слова, Анечка — четверта дитина в сім’ї, а в якості донора їй підійшли всі інші діти — сестра Юля і брати Андрій та Матвій. За словами лікарів, таке трапляється вкрай рідко.
Якщо у медиків є вибір, то вибирають, як правило, хлопчиків. Оскільки Андрюша старший, тоді йому було 7, забір клітин його організм переніс би простіше. Так він і став рятівником молодшенької сестрички. Дивно, але хлопчик поводився дуже мужньо, жодного разу не поскаржився та не заплакав — розумів, що рятує життя Ані.
З тих пір юна героїня статті вже рік знаходиться в стадії ремісії, онкологи вважають це великим успіхом. Справа в тому, що виживаність пацієнтів зі вродженою лейкемію дуже низька навіть після лікування. Саме тому аналізи Анюти дуже радують лікарів, але розслаблятися ніколи — до повного одужання потрібно чекати ще 5 років.
До речі, старшенькі дуже підтримують дитину, але після операції вона якось особливо тягнеться до Андрюші — то сяде ближче, то на руки забереться. Він, в свою чергу, тримає її з неймовірною ніжністю. Це найбільше щастя для батьків, коли діти дружні і здорові.