Одна з головних причин – зміна підходу до вирощування овочів. Колись на городах сіяли переважно сортове насіння, без використання гібридів. Наприклад, огірки давали один плід у кожній другій пазусі. Сучасні гібриди, навпаки, формують по кілька огірків у кожному вузлі й здатні забезпечити великий урожай навіть з одного куща. Але таке навантаження вимагає значно більше поживних речовин, які рослина повинна отримати з ґрунту.
Ще одним чинником, який суттєво впливає на стан землі, є добрива. У минулому основним і найціннішим добривом був натуральний гній. Його збирали з власного господарства, де тримали корів, коней, свиней і птицю. Гній вносили щороку, і завдяки цьому ґрунт був пухким, вологоємним, багатим на корисні бактерії та грибки. Земля ставала темнішою, структурувалась і “оживала”.
Сьогодні ж дістати справжній якісний гній практично неможливо. Домашню худобу тримають одиниці, навіть у сільській місцевості. А куплений гній часто походить із великих ферм, де тварин годують кормами з консервантами й антибіотиками. Такий гній не тільки не корисний, а й може зашкодити – отруїти ґрунт і навіть забруднити ґрунтові води. Тож господині радять бути обережними та шукати перевірені джерела органіки.
Важливою складовою родючості завжди був і правильний сівозміну. У селах після картоплі сіяли жито або пшеницю, а з часом – навіть конюшину чи тимофіївку на кілька років. Землю використовували як сінокіс, і вона встигала відпочити. Потім її знову розорювали й садили овочі. Така система відновлювала структуру ґрунту, зберігала його здоров’я й давала щедрий урожай.
На дачних ділянках повноцінного сівозміни часто неможливо дотриматись. Максимум – це посіяти сидерати після збору врожаю. Такі міркування, звісно, корисні, але вони не замінять повного циклу відновлення ґрунту. Земля з часом втомлюється й поступово втрачає здатність родити.
Усі ці фактори можна побачити навіть на прикладі фасолі. Там, де в ґрунт внесено курячий послід, рослини розвиваються потужно, мають темне листя і виглядають міцно. А буквально за метр – та ж фасоля, але без підживлення, значно слабша, з блідими листочками. Те саме спостерігається і з бататом. Там, де додано органіку – ріст сильніший, листя густе, а рослина виглядає здоровою.
Така сама картина і на малиновій грядці, замульчованій курячим послідом з тирсою. Навіть у важкому суглинку ґрунт став легким, розсипчастим і добре утримує вологу. Завдяки щорічному внесенню органіки рослини розвиваються краще, не хворіють і дають добрий урожай.
Отже, що ж радять господині, аби зберегти й примножити родючість? По-перше, слід дотримуватись хоча б часткового сівозміни: не садити одну й ту саму культуру на тому ж місці рік за роком. По-друге, обов’язково вносити органічні добрива. Якщо є доступ до якісного гною – використовувати його. Якщо ні – закладати компостні купи.
Компост також збагачує землю, структурує її та насичує корисною мікрофлорою. У ґрунті повинні жити не лише триходерма чи сінна паличка, які додаються ззовні, а й багато інших корисних бактерій: азотофіксатори, фосфоромобілізуючі, каліймобілізуючі. Вони допомагають рослинам краще засвоювати живлення, підвищують імунітет і покращують загальну родючість.
Щоб ці мікроорганізми працювали, їм потрібне “середовище проживання” – органіка в ґрунті. Без цього жодні розчини чи препарати не дадуть бажаного ефекту. Потрібно вносити компост або перепрілий гній у достатній кількості – наприклад, 10–20 літрів на квадратний метр. Лише тоді земля стане родючою, живою, й результати будуть видимі вже за сезон.
Також варто звернути увагу на бактеріальні закваски, наприклад, “Мультибакт”, які містять цілий комплекс корисних мікроорганізмів. При правильному використанні вони допомагають оздоровити ґрунт і відновити природну рівновагу, сприяючи щедрим врожаям.
Ось приклад: у компостній купі, куди вносили картопляне бадилля, залишки овочів і проливали все триходермою, виросли повністю здорові й потужні гарбузи. Без жодного поливу чи догляду. Навіть картопля, проросла з випадково викинутих очисток, дала урожай – просто в купі компосту.