Городники, які вирощують часник не перший рік, знають: якщо пропустити момент, коли він уже готовий до збору, можна втратити левову частину врожаю. Викопаєте зарано – головки будуть недостатньо щільними, а зберігатися такий часник буде дуже недовго. А якщо будете чекати до останнього, то зубчики розпадуться просто в землі, а бо ще “краще” – згниють. Тож сьогодні визначимося, які орієнтири існують, щоб обрати той самий ідеальний момент.
Щодо озимого часнику є кілька чітких ознак. У першу чергу, корисно залишити кілька стрілок для спостереження, бо саме вони нам і підкажуть, що настав правильний момент. Якщо насіннєва коробочка на стрілці луснула, квітконос вже не скручується в кільце, а стоїть рівно, а всередині видно фіолетове насіння – можна копати.
Є і більш хитрий спосіб, яким користуються досвідчені городники. Треба просто підкопати рослину і звернути увагу на корінці. Якщо вони вже не білі, а сіруваті й трохи підсушені, а сама головка має суху луску, білу або з фіолетовим відтінком – можна збирати без вагань.
Із яровим часником трохи інакше – він не викидає стрілок, тож підказок менше. Але за листям і формою стебла все одно можна багато чого зрозуміти. Щоб бути впевненим, іноді треба просто викопати пару рослин, і якщо головки щільні, луска в кілька шарів, а самі зубці добре відокремлюються й очищаються – значить, час збирати.
Після збору часник не несуть одразу в дім, його краще залишити під навісом на вулиці, десь на тиждень-два, щоб голівки добре просохли. Потім треба обрізати стебло, але шийку залишити десь на 10 см, а також підрізати коріння. Зберігатися краще будуть ті головки, які залишились цілими, не розсипалися й не були ушкоджені під час викопування. От і всі секрети, користуйтеся!