Спершу потрібно виділити міцелій гриба, тобто отримати його “живу” частину для подальшого вирощування. Для цього зручно використовувати зерна кукурудзи, сорго, жита чи вівса. Зерно ретельно промивають водою, щоб прибрати залишки ґрунту та спори інших грибів, а потім заливають водою і залишають набухати приблизно на 12 годин. Після цього його доводять до кипіння й проварюють 10–15 хвилин, потім зливають воду й залишають охолонути. Важливо, щоб зерно залишалось вологим усередині, але зовні було майже сухим – надлишок вологи гальмує розвиток міцелію.
Перед роботою всю поверхню, на якій будемо працювати, обприскують 70% спиртом або медичним антисептиком. Потім підготовлене зерно розкладають у стерильні скляні банки, заповнюючи їх приблизно на три чверті. У кришках роблять отвори діаметром близько сантиметра – це потрібно для газообміну. Отвори закривають ватою, синтетичним волокном або медичною мікропористою стрічкою, щоб у банку не потрапили сторонні мікроорганізми.
Далі банки стерилізують. Їх ставлять у велику каструлю або скороварку, на дно якої кладуть товсту тканину, щоб банки не торкалися металу. Воду наливають приблизно до середини банок. Якщо стерилізація відбувається у звичайній каструлі, процес триває 40–60 хвилин із моменту закипання. Після охолодження банки готові до засіву грибами.
Щоб виділити грибницю, потрібно працювати максимально стерильно. Гриби миють, очищають і зрізають невеликий шматочок м’якоті зі стрижня або нижньої частини ніжки – саме там найбільше міцелію. Робити це краще поруч із відкритим вогнем, наприклад, біля газової плити – там повітря чистіше. Шматочок м’якоті переносять у банку з кукурудзяними зернами, швидко закривають кришку та залишають у темному місці при температурі 20–25 °C. Через кілька днів навколо шматочка гриба з’явиться білий “пух” – це починає розростатися міцелій, який поступово охоплює все зерно.
Коли зерно повністю побіліє – це означає, що воно заселене міцелієм. Його можна використовувати для подальшого вирощування грибів на субстраті. Найзручніше робити це у пластикових пляшках або мішках. Як субстрат добре підходить пшенична солома або дрібна деревна стружка, наприклад, з тополі.
Солому перед використанням треба підготувати – змочити водою та залишити на 12–24 години. Потім її пастеризують, тобто нагрівають до температури близько 80 °C протягом години. Це знищує небажані спори та бактерії. Після охолодження солому добре відціджують, щоб вона залишалась вологою, але без води.
У пляшках роблять дренажні отвори внизу, а на стінках – кілька невеликих дірочок (приблизно по сантиметру) для подальшого росту грибів. Отвори тимчасово закривають марлею або скотчем, щоб зберегти стерильність і обмежити потрапляння повітря.
Далі всередину шарами викладають солому і зерно з міцелієм – спочатку шар субстрату, потім тонкий шар заселеного зерна, і так до верху. Після цього пляшку закривають і ставлять у темне тепле місце з температурою 20–25 °C. Через кілька тижнів уся пляшка стане білою – це означає, що міцелій повністю заповнив субстрат.
Щоб стимулювати утворення грибів, температуру трохи знижують і відкривають отвори, забезпечуючи доступ повітря. У цей момент грибам також потрібне розсіяне світло – вони тягнуться до нього і формують правильну форму. Для плодоношення важливо підтримувати вологість на рівні 80–90%. Це можна зробити, обприскуючи стінки приміщення або міні-парника водою.
Через кілька днів на отворах з’являться білі грудочки, які швидко перетворяться на маленькі грибочки. З часом вони виростуть до повноцінних плодових тіл, готових до збору.