Причина зазвичай не в сортах і не в добривах, а в підході до формування рослини.
Огірок за своєю природою — не компактний кущ, а потужна ліана. Вона прагне рости в усі боки, нарощувати пагони й листя. У дикій природі це плюс, але в теплиці, на грядці чи балконі така поведінка працює проти врожаю. Рослина витрачає сили на зелень, а не на плоди, і в підсумку ми бачимо пишний кущ і мінімум огірків.
Поширена помилка — думати, що чим більше листя, тим більше плодів. Насправді все навпаки. Енергія рослини обмежена, і якщо її не спрямовувати, вона піде на зайві пагони. Зав’язі або не формуються, або швидко жовтіють і опадають. Саме тому так важливо допомогти огірку змінити пріоритети.
Я раджу вести огірок в одне головне стебло. Це не жорстокість, а грамотне управління ростом. Видаляючи зайві бічні пагони на ранньому етапі, ми знімаємо з рослини непотрібне навантаження й даємо їй можливість спочатку наростити сильну кореневу систему. А без міцного коріння про стабільний урожай говорити складно.
Особливо важливо звернути увагу на нижню частину стебла. Саме там огірок має зосередитися на укоріненні, а не на плодах. Якщо цього не зробити, проблеми з пожовтінням листя й осипанням зав’язей з’являться вже в середині сезону. І це не випадковість, а наслідок помилки на старті.
Правильне формування робить рослину здоровішою. Кущ добре провітрюється, швидше висихає після поливу, рідше хворіє й стає зручним у догляді. Полив, підживлення і збір урожаю перестають бути боротьбою з хащами. Видно кожен плід, і його легко зняти вчасно.