Березень – місяць-обманщик. Сонце пригріває, сніг тане, і ваші руки вже самі тягнуться до виноградника, бо здається, що вже час знімати укриття. Але у цій справі краще не поспішати, бо саме ця нетерплячість щороку коштує людям половини лози. Виноград після зими ще дуже вразливий, хо і може виглядати вже бадьоро.
В Україні заморозки час від часу повертаються аж до середини квітня, а подекуди й пізніше. Відкрита лоза не встигає адаптуватися, тому бруньки, які вже прокинулися під укриттям, моментально хиріють від мінусової температури навіть у мінус 2-3 градуси. Відновити побиті морозом вічка вже неможливо, і врожай можна вважати втраченим. Тому садівники орієнтуються не на календар, а на температуру: стабільне тепло вночі не нижче нуля протягом щонайменше (!) 10 днів поспіль.
Але й тримати лозу закритою до останнього – теж помилка. Якщо під укриттям починає збиратися волога і тепло, виноград починає “пріти”: тут зʼявляється і цвіль, і кора розмокає, а коріння задихається. Тому десь із початку березня укриття варто трохи провітрювати – робити маленькі дірочки або злегка підіймати краї, щоб ішла зайва волога. Це не розкривання, а просто провітрювання.
Розкриття робиться так: спочатку треба зняти лише верхній шар (агроволокно, рубероїд, лапник). Лозу залишають лежати ще кілька днів, щоб вона звикала до нового температурного режиму поступово. Потім її піднімають і підвʼязують до шпалери. Жодних різких рухів.
Орієнтовний безпечний час для повного розкриття в більшості регіонів України – кінець квітня. На півдні – трохи раніше, на півночі й сході – краще почекати до травня. Якщо прогноз погоди обіцяє похолодання навіть після розкриття, лозу можна на ніч накидати легким агроволокном.