Наша оселя та сад коло неї — це наше продовження. Доведено психологами, що охайна, стильна та сучасна атмосфера, в якій ми проживаємо, позитивно впливає на настрій, дарує почуття стабільності й захисту. Рослини тут відіграють не останню роль. Втім, нині чимало знайомих для нас видів зелених улюбленців поступову відходять у минуле.
Однією з таких рослин є гібіскус китайський, або китайська троянда. Цю рослину знають усі: її масивні кущі з яскравими червоними або ніжно-рожевими квітами часто зустрічалися в поліклініках, школах та навіть лікарнях. Для сучасних інтер’єрів ця красуня вже застаріла і виглядає так, наче випромінює ауру нафталіну. Коло будинку її також не слід саджати, адже вона притягує негативну енергетику та виглядає недоречно.
Аспарагус або “ялинка” – ще один представник рослин, що часто дістається нам у спадок від бабусь. Цей зелений кущ із голчастими листочками колись був символом шкільних кабінетів і медичних установ. Хоча аспарагус часом радував дрібними білими квітами, більшість людей пам’ятає його скоріше як рослину, що надійно ховає свою красу за невибагливістю. Сьогодні його навряд чи можна вважати гарним варіантом для оселі чи клумб.
Ось цю назву молоде покоління навіть, мабуть, ніколи і не чуло: “ванька-мокрий”. Пам’ятаєте, яку ж це рослину так називали в СРСР? Правильно, бальзамін! Він колись був одним із найбільш поширених рослин у дитячих садах і шкільних класах. Та сьогодні у дворі, на фоні сучасних квітів, він скоріше виглядає, як бур’ян, що випадково оселився на клумбі.
Пеларгонія, стала ще одним символом бабусиних часів. Коли ми згадуємо про герань, з’являються образи яскравих квітів на підвіконнях старих квартир. Ця рослина вважалася незамінною частиною будь-якого домашнього інтер’єру. Проте її запах, що асоціюється з ностальгією і “квіткою з минулого”.
Сенполія вважається однією з найбільш красивих кімнатних та садових рослин, але й вона втратила свою популярність. Невелике пухнасте листя та ніжні квіти стали настільки звичними, що їх часто забувають на фоні яскравих новинок.