Сидерати – це справжні королі та королеви осіннього удобрення ґрунту. Вони значно корисніші за гній, адже забезпечують чудовий ефект розпушування, збагачують ґрунт киснем і допомагають боротися зі шкідниками та хворобами. Однак кожен сидерат має свої унікальні властивості та особливості. Наприклад, якщо потрібно зробити важкий ґрунт пухким, доцільно висівати редьку, гірчицю, люпин або фацелію.
Якщо ділянка розташована під ухилом, і з ґрунту вимиті корисні мікроелементи, найкраще засіяти хрестоцвіті культури. Вони зміцнюють землю завдяки розвиненій кореневій системі. Для збагачення ґрунту азотом підходять швидкорослі бобові культури, які вступають у взаємодію з азотофіксуючими мікроорганізмами.
На бідних ґрунтах можна висівати сурепицю або озимий ріпак, які швидко розкладаються, забезпечуючи ґрунт значною кількістю поживних речовин.
Вика та люцерна особливо корисні для вивільнення з ґрунту труднодоступних фосфатів та азотних сполук, перетворюючи їх на доступну для рослин хелатну форму. Якщо головною метою є боротьба зі шкідниками, оптимальним вибором стануть фацелія та соняшник, які допомагають позбутися дротяника, нематод та інших шкідників.
Для кожного сидерата важливо правильно вибрати терміни посіву. Наприклад, озиму віку сіють наприкінці літа, а гірчицю – на початку вересня. Гірчиця чудово переносить морози й швидко росте, тому її можна сіяти навіть весною, закладаючи в ґрунт перед посадкою овочевих культур.
Якщо гірчицю посадити восени, то на початку листопада її потрібно закласти в землю. Фацелію висівають у будь-який час – від ранньої весни до кінця жовтня. Озиме жито найкраще засівати наприкінці серпня, а закладати в ґрунт навесні, коли стебла досягнуть висоти понад пів метра.