Треба дотримуватись правильної відстані між дровами – і піч тримає жар на 2 години довше, ніж без цього

Хтось закидає дрова в піч навмання – і через годину треба підкидати нові, щоб тепло протрималося хоча б годин пʼять. А хтось розкладає правильно – і тепло тримається всю ніч чи день. Господарі, які розтоплюють піч роками, знають хитрощі, як розтягнути горіння і зекономити дрова. Справа не в якості деревини, а в техніці укладання.

Багато хто будує з дров шалашик: ставить їх конусом, спирає одне на одне. Виглядає симпатично й компактно, розпалюється швидко – і саме в цьому проблема. Шалашик дає багато повітря між деревиною, вогонь охоплює всі дрова одразу з усіх боків. Горить яскраво, але дуже швидко. Через годину від дров залишається попіл, і треба підкидати нові. Для розпалу це добре, але для тривалого горіння – не варіант.

Щоб дрова горіли довше, їх треба класти щільно, майже без проміжків. Перший ряд – кілька дров паралельно одне одному, впритул. Другий ряд – поперек, теж щільно. Третій – знову вздовж. Виходить конструкція, де між дровами мінімум повітря. Це дуже важливо, бо чим менше кисню потрапляє до дров, тим повільніше вони горять.

Вогонь не може охопити всі дрова одразу, він поступово переходить з одного поліна на інше. Процес йде знизу вгору, поволі, рівномірно. Замість шаленого полумʼя ви вже отримуєте стабільне горіння на кілька годин. Тепло йде постійно, без стрибків.

Товсті поліна треба класти виключно у нижній ряд, тонші – зверху. Якщо зробити навпаки, то тонкі швидко згорять, товсті не встигнуть нормально розгорітися, і все згасне раніше, ніж треба. Розмір також має значення, бо чим товщі дрова, тим довше вони тліють.

Для нічного опалення беріть поліна завтовшки з руку або ще товщі. Розколоті тонко дрова – це для розпалу, вони згорають за півгодини. А товсті можуть тліти по пʼять-шість годин, особливо якщо це дуб чи ясен.