Загадка, над якою ламали голову всі діти 90-х: що це були за скляні кульки? Секрет нарешті розкрито

Найчастіше траплялися прозорі та зелені, а зрідка – червоні, сині чи коричневі.

Звідки вони бралися і навіщо були потрібні, знали далеко не всі. Для більшості це залишалося таємницею, тому у кожному дворі з’являлися власні легенди. Одні діти вигадували, що кульки пов’язані з військовими секретами, інші – що їх використовують у кіно для зображення скарбів. Хтось навіть казав про їхнє позаземне походження.

У дитячому світі скляні кульки набували величезної цінності. Діти міняли їх на солодощі, віддавали за іграшки, підсовували замість фішок чи фантиків. А коли щастило, вимінювали навіть на справжній ніж або міцну рогатку. Найбільше цінували ті кульки, що сяяли синім, червоним чи коричневим кольором, адже вони траплялися рідко. Зелені й прозорі швидко переходили з рук у руки, втрачали ціну й лежали майже в кожній кишені. Придбати такі кульки в магазині ніхто не міг, тож вони ще більше манили й підіймали свою вартість.

Діти гралися з ними, придумували нові правила, вигадували ігри або просто носили в кишені, наче талісман. Найчастіше вони нишпорили біля залізничних колій чи пробиралися до території склообробних заводів і саме там знаходили свої заповітні кульки.

Насправді ці загадкові кульки були нічим іншим, як напівфабрикатом для виробництва скловолокна. Їм спеціально надавали такої форми й розміру, щоб було зручно засипати їх у піч. Там вони плавилися при температурі понад 1000 градусів, після чого з них витягували тонкі нитки скла. Саме з цих ниток і виготовлялася міцна склотканина.

На колії кульки потрапляли випадково під час перевезення. Через щілини у вагонах невелика їхня кількість висипалася, і саме там їх знаходили щасливі діти.

Такі кульки і сьогодні застосовуються у промисловості, хоча для багатьох вони й досі залишаються приємним спогадом з дитинства.