“Тепер кущі ломляться від ягід!” – випадково знайшла в бабусиному зошиті геніальний трюк з лохиною

Лохина добре росте лише на кислому торфі з рівнем pH 2,5–4,5. Багато садівників намагаються заощадити, висаджуючи її у звичайний грунт, але результат невтішний: кущі не дають приростів, нові пагони не з’являються, а ягоди, якщо й зав’язуються, то не дозрівають.

Щоб зменшити витрати, можна змішувати торф із верхнім шаром лісової землі, перегнилою хвоєю та гілками. Такий субстрат буде більш економічним і водночас корисним для лохини.

Лохина полюбляє сонячні, добре провітрювані місця. У тіні вона росте погано, ягоди дрібнішають, а врожайність знижується. Якщо ділянка погано провітрюється, підвищується ризик грибкових захворювань, що потребуватиме додаткової обробки препаратами.

Також важливо забезпечити хороший дренаж, адже застій води може призвести до загнивання коренів і загибелі куща.

Під час формування ягід кущі потрібно поливати 2–3 рази на тиждень. Недостатній полив призводить до зменшення розміру ягід, їхнього зморщування та втрати смаку. Якщо є можливість, краще організувати крапельний полив, але підійде й ручний полив зі шланга.

Деякі садівники вирощують лохину в спеціальних мішках або контейнерах (гроубоксах). Це дозволяє розміщувати рослини в будь-якому місці ділянки. Однак на зиму такі кущі слід переносити у теплицю або інше захищене місце, оскільки їхня коренева система може вимерзнути.

Лохина не сприймає органічні добрива, такі як коров’як чи курячий послід. Для неї підходять лише комплексні мінеральні добрива, що враховують сезонні потреби рослини. Надлишок азоту стимулює ріст пагонів, але значно зменшує врожайність.

Правильна обрізка – запорука гарного врожаю. Якщо не проріджувати кущі, вони загущуються, погано провітрюються, а внутрішні гілки отримують недостатньо світла, що негативно впливає на врожайність. Зазвичай залишають 7–8 основних пагонів, а зайві вирізають.

Мульча – важливий елемент догляду за лохиною. Вона допомагає утримувати вологу влітку, захищає коріння від перегріву, а взимку – від промерзання. Найкращий варіант – перепріла хвоя або деревна кора середньої фракції.

Личинки хруща – один із головних ворогів лохини. Якщо кущ починає всихати, хоча полив достатній, варто перевірити кореневу зону. Якщо виявлені личинки, слід використати спеціальні засоби для боротьби зі шкідниками.

Слід обирати сорти, що добре адаптовані до конкретної кліматичної зони. Деякі з них потребують перезапилення, тому бажано висаджувати не менше трьох кущів, які цвітуть в один період.

Лохину можна розмножувати зеленими живцями. Уже через рік вони перетворюються на невеликі саджанці, а через два – на повноцінні рослини, здатні давати врожай. Це дозволяє значно заощадити на посадковому матеріалі.

Оптимальна глибина посадкової ями – 70 см, ширина – 80 см. Коріння лохини росте переважно в ширину, тому надто глибокі ями копати немає сенсу. Відстань між кущами має становити приблизно 1 метр, а для високорослих сортів – 1,5 метра.