Зола — це природний еліксир для ґрунту, але лише тоді, коли ним користуються з розумом. Вона не пробачає поспіху чи навмання, і зовсім не терпить недбалості.

Городники розповіли, яку насправді користь несе деревна зола
Відомо, що золою удобрювали землю ще до появи мінеральних сумішей.
Золу вважають чудовим засобом для зниження кислотності, але не завжди ж ґрунт потребує розкислення. А якщо земля й так лужна, додавання її порушить баланс, заблокує мікроелементи й зробить рослини хворобливими. Особливо чутливі: лохина, журавлина, гортензії, хвойні, щавель.
Хто хоч трошки тямить у хімії, знає, зола й азот — вороги. При змішуванні сечовина, аміачна селітра, гній і пташиний послід втрачають азот, випаровуючи його в атмосферу. Наслідок — зелена маса у рослин жовтіє, ріст сповільнюється.
Розчин золи — лужний, а сонце перетворює його на палюче скло для ніжного листя. Отже, опіки, скручування й навіть загибель рослин, особливо томатів, перцю, полуниці — не минучі.
Пам’ятайте, “Більше — краще” тут не працює. Зола надто активна і тому може пригнічувати ріст рослин, порушити мікрофлору й знизити доступність деяких мікроелементів (бору, заліза). Тож оптимальним є дозування: не більше 1 склянки золи на 1 м² двічі за сезон.
Але золу краще не використовувати, якщо вона з вугілля чи вугільних брикетів, тому що майже без корисних елементів. А із забарвлених паперів, фанери, ДСП вона є отруйною, бо містить залишки клеїв і фарб. Ну а після спалювання пластикових та побутових відходів — категорично заборонено!
Наш сайт використовує cookies для персоналізації рекламних оголошень