Додала в ґрунт мох і хвойний перегній – і кущ лохини “ожив”, як після дощу. Ягоди – одна в одну

Лохина (або голубика) стає дедалі популярнішою серед господинь, адже вона не лише смачна, а й надзвичайно корисна. Але щоб кущ ріс здоровим, добре плодоносив і дарував великі, солодкі ягоди, йому потрібно створити майже ідеальні умови – саме такі, до яких рослина звикла в природі.

Лохина походить із північних регіонів із прохолодним кліматом, де переважають болотисті й торф’янисті ґрунти з високою кислотністю. Ідеальний показник pH для неї – не вище 5. Якщо ґрунт буде лужним або нейтральним, кущ не зможе засвоювати поживні речовини, почне жовтіти, червоніти, а згодом просто зів’яне.

Добре, що навіть у таких випадках рослину ще можна врятувати: достатньо викопати її, підготувати правильну посадкову яму з кислим торфом, пересадити – і кущ знову піде в ріст. Господині радять протягом сезону кілька разів перевіряти кислотність ґрунту, оскільки дощі та полив поступово вимивають кислоту, і земля стає непридатною для лохини.

Ця ягода дуже вимоглива до світла, тому місце для посадки потрібно обирати максимально сонячне. Також варто знати, що в лохини унікальна коренева система: вона не має звичних кореневих волосків. Рослина живе в симбіозі з мікоризними грибами, які допомагають засвоювати поживні речовини з ґрунту. Саме тому не варто розпушувати прикореневий ґрунт – це може пошкодити грибницю. Краще одразу мульчувати прикореневу зону – сосновою корою, хвоєю, опадом.

Яма для посадки має бути не глибокою, але широкою – орієнтуватися слід на очікуваний розмір дорослого куща. Якщо він має зрости до метра в ширину, то яма повинна бути не меншою за 80–90 см. Глибини 50–80 см буде достатньо.

Перед засипанням ями важливо її ізолювати. Господині радять використовувати геотекстиль, який утримуватиме кислоту всередині. На дно укладається шорстка сторона, яка пропускає воду, а боки – щільні, щоб вода не розмивала торф.

У ґрунт варто додавати не лише кислий торф, а й лісову підстилку, мох, перегній з-під хвойних дерев. Усе це стане живильним середовищем для мікоризи. Якщо рослина вже росте, то підкислювати її краще не поливами, а частковою заміною ґрунту в прикореневій зоні.

На зиму лохину обов’язково мульчують, а навесні частину мульчі знімають, щоб повітря краще надходило до коріння. Після зимівлі кущ обрізають, видаляючи сухі та поламані гілки. Однак важливо пам’ятати: лохина плодоносить на торішніх пагонах. Тож зайва обрізка – це мінус до врожаю. Якщо ж ягід стає менше, можна спробувати метод подвійної обрізки. У березні залишають тільки міцні гілки, а в червні вкорочують молоді пагони на третину. Це стимулює ріст і закладання плодів на наступний сезон.

Для доброго запилення господині радять саджати поряд кілька кущів різних сортів. Лохина – перехреснозапильна, і від цього залежить як кількість ягід, так і їхній розмір. А от коли починається дозрівання, варто подбати про захист – птахи дуже полюбляють ці ягоди, тому сітка чи укриття можуть врятувати частину врожаю.

За 7–10 днів до збирання ягід кущі поливають водою з додаванням бурштинової кислоти. Це покращує смак, аромат, а також збільшує термін зберігання. У промислових господарствах використовують також сульфат магнію – як підживлення по листу, так і під корінь. Ще одна порада – легке підсушування ґрунту за тиждень до збору. Такий метод називають “сухим голодуванням”, і він сприяє накопиченню цукру в ягодах.

Щоби ягоди були великими, у перший рік після посадки рекомендують видалити до 30–40% квітів. Це дасть змогу кущеві краще укоренитися, сформувати міцну крону та в майбутньому приносити стабільні й рясні врожаї.

Сусідами для лохини можуть стати щавель або пупавка – вони природно підкислюють ґрунт. А ось поряд із пасльоновими саджати не радять – це погані сусіди. Для захисту від шкідників господині використовують ультрафіолетову обробку ранньою весною. Обробивши кожну гілку протягом 2–3 хвилин до розпускання бруньок, можна позбутися щитівок, листовійок та інших паразитів – без жодної хімії.

Для мульчі підійде і тирса, але обов’язково витримана. Перед використанням її вимочують у розчині сечовини – 50 грамів на 10 літрів води, і витримують 2–3 місяці.

І ще кілька речей, які категорично не варто робити з лохиною:
не можна саджати її в лужний ґрунт, використовувати золу, гній або вапно. Полив жорсткою водою теж шкодить – краще використовувати дощову або м’яку. Не слід розпушувати ґрунт глибше ніж на 3 см, залишати кущі без мульчі, давати надлишок азоту чи ігнорувати обрізку. А зібрані ягоди не варто зберігати в металевому посуді – це псує смак.