У 100 разів краще за гній і без смороду: простий спосіб, як повернути родючість навіть виснаженому городу

Історично так склалося тому, що гній був безкоштовним побічним продуктом тваринництва, який потрібно було кудись подіти. І дійсно, він непогано збагачує ґрунт.

Але зараз, коли багато хто живе у містах і лише приїздить на дачу, гній уже коштує грошей. І чи справді він такий незамінний, як прийнято думати? Насправді – ні. Гній не є найефективнішим способом підтримки родючості. Подумайте самі: корова з’їла траву, а значна частина корисних речовин – азот, фосфор, калій – пішла на її життєві потреби: молоко, м’ясо. У самому ж гної залишаються лише залишки цих речовин, і в невисокій концентрації.

Є, наприклад, курячий послід, який містить більше поживних елементів, головним чином через менший вміст вологи. Але загалом, якщо говорити про щось дійсно ефективне, то сам гній – це зовсім не “чарівне” добриво.

Господині радять звернути увагу на інше джерело родючості – рослини. Природний цикл росту й відмирання рослин створює те саме природне “добриво”: зелена маса, яка, розкладаючись у ґрунті, живить дощових черв’яків та мікроорганізми. Саме завдяки ним формується родючий шар.

У природі рослини майже всі поживні речовини повертають назад у ґрунт, крім тієї частини, що йде в насіння. А на городі ми забираємо значно більше – урожай у вигляді плодів, листя, коренеплодів. Тому важливо повертати у ґрунт щось ззовні, аби компенсувати ці втрати.

Один із кращих способів – використовувати рослинні залишки: бур’яни, траву з міжрядь, сидерати. Їх можна компостувати, закладати у траншеї або навіть настоювати у вигляді “зеленого чаю” – добрив. Але потрібно пам’ятати: якщо збираєте зелень за межами ділянки – наприклад, на луках – варто ставитися до цього з повагою, адже ви забираєте ресурси у природи.

Відповідально збираючи траву та компостуючи її, господині отримують гарний ефект. Проте ще кращий варіант – це поєднання рослинної маси з мінімальним внесенням мінеральних добрив. Самі добрива не є “злом”, якщо користуватися ними з розумом. Якщо внести їх восени, після збирання врожаю, можна добитися чудового результату.

Для цього варто взяти суміш, де більше фосфору й калію, і трохи азоту. На початку осені можна використовувати універсальні суміші типу “16:16:16”, а ближче до кінця сезону – ті, де азоту менше. Після внесення добрив краще одразу посіяти сидерати. Вони не тільки захистять ґрунт, але й вберуть добрива, перетворюючи їх у поживну зелену масу.

Сидерати можна або запахати, або залишити на поверхні – вони самі змерзнуть після перших морозів, вкриють землю, затримають сніг, і забезпечать захист від вітру та ерозії. Це набагато ефективніше, ніж просто використовувати тирсу, солому чи опилки, які хоч і додають органіку, але не збагачують ґрунт поживними речовинами.

Таким чином, найкраще рішення для підвищення родючості – це поєднання мінеральних добрив (найдешевших, без модних брендів) і зелених сидератів. Саме така система працює краще за гній.

Якщо не хочеться сіяти сидерати, можна просто компостувати все рослинне з ділянки: бадилля, бур’яни, обрізки. Головне – нічого не вивозити з городу, не викидати. Також варто уникати втрат поживних речовин, не залишаючи землю “голою”.

Компост сам по собі не повністю компенсує втрати, бо частина елементів все одно йде з урожаєм. Але навіть у такому випадку він дозволяє значно повільніше виснажувати землю. Раціональне використання рослинних решток – це вже крок до здорового ґрунту.