Полуниця давала жменю ягід, поки не зробили “обрізку” вусів – тепер з кожного куща вимахує по 6 розеток

Здається, це доволі просто, але є важливі нюанси, які варто враховувати. Якщо допустити помилки, рослини можуть ослабнути, а врожайність помітно знизиться.

Господині радять розмножувати полуницю в другій половині літа – наприкінці липня або в серпні. Саме тоді кущі вже відплодоносили, але ще сповнені сил, і активно формують потужні вуса з розетками. Такі розетки швидко вкорінюються, набирають міцну кореневу систему і добре зимують на новому місці.

Починати варто з вибору кущів, з яких братиметься посадковий матеріал. Найкраще підходять здорові, добре сформовані рослини другого року життя. Однорічні ще слабкі, а трирічні – вже виснажені. Для розмноження обирають ті, що мають гарний вигляд і дають сильні вуса.

Деякі господині рекомендують зрізати квітоноси ще на початку сезону, щоб кущ не витрачав енергію на формування ягід, а натомість віддавав сили на розетки. У такому випадку з одного куща можна брати п’ять-шість вусів. Інший підхід – залишати частину врожаю і водночас використовувати один-два найсильніші вуса для вкорінення. Такий варіант можливий за умови належного догляду за потужними рослинами.

Вус полуниці має кілька розеток. Найкращою вважається перша – та, що найближча до материнського куща. Далі якість знижується, але за потреби можна використовувати і другу, й третю, якщо вони добре сформовані. Важливо видалити зайві розетки, аби кущ не витрачав на них сили.

Якщо полуниця росте на відкритому ґрунті без агроволокна, вкорінення відбувається просто: розпушується місце біля розетки, робиться заглиблення, розетка притискається до землі й фіксується гачком або шпилькою. Не слід забувати про полив – ґрунт має бути вологим, але не заболоченим. Через два-чотири тижні утворюється коренева система, після чого розетку можна відділяти й пересаджувати.

Якщо полуниця росте на агроволокні, тоді розетки вкорінюють у стаканчиках. Можна використовувати спеціальні ємності з отворами та фіксаторами, або звичайні пластикові горщики об’ємом 0,5 літра. Головне – наявність дренажних отворів.

Для посадки готують пухкий, легкий і добре дренований ґрунт. Оптимальний варіант – суміш із двох частин нейтрального торфу, однієї частини органічного компонента (компост, перегній або біогумус) і однієї частини розпушувача (перліт, вермикуліт або річковий пісок). Субстрат перемішується, ним наповнюються стаканчики, після чого вставляються розетки й фіксуються.

Дуже важливо не відокремлювати розетку від материнського куща до моменту повного вкорінення. Увесь цей час вона живиться через вус. Якщо субстрат під час приготування не зволожувався, після висадки обов’язково потрібно полити.

Коли з’являються міцні корені, розетку можна відділити від основного куща. Такий метод дозволяє пересаджувати молоді рослини без стресу та пошкодження коріння. Через два тижні вже можна переносити саджанці на нову грядку. Якщо грядка ще не готова, варто поставити розсаду у притінене місце для дорощування.

Трохи турботи – і вже восени з’явиться власна здорова розсада, вирощена без жодних витрат. А наступного сезону – перші солодкі ягоди з молодих, міцних кущів.