“Щипай, пасинки й не шкодуй!” – казала бабуся, і справді: баклажани в мене – як з картинки журналу

Пасинки – це невеликі бічні пагони, які з’являються у пазухах між основним стеблом і листям. Якщо їх вчасно не видалити, кущ загущується, що заважає нормальному розвитку плодів.

Пасинки легко обламуються руками, тож спеціального інструменту не потрібно. Зазвичай їх просто відщипують або обережно ламають. Такі маніпуляції роблять на всіх кущах, щоб вони залишалися охайними, добре провітрювались і краще плодоносили.

У серпні баклажани ще активно зав’язують нові плоди. Але ближче до кінця місяця, після 20-25 числа, рекомендують прищипнути верхівки всіх рослин. Роблять це над останнім утвореним цвітом, щоб зупинити ріст у висоту й направити сили на дозрівання вже наявних зав’язей.

Варто також пам’ятати, що баклажани дуже не люблять протягів, тому у теплицях потрібно уникати сильного провітрювання. Найкраще вони почуваються в теплих умовах – подібно до огірків. Саме тому ці культури часто висаджують поряд: огірки з одного боку, баклажани – з іншого, і їм обом комфортно.

Ще одна порада: якщо рослина утворює одразу кілька квіток з однієї точки росту, то, як правило, плодом стане лише один з них. Інші квітки можуть опасти – це нормальне явище, і хвилюватися не варто.

Іноді буває так, що деякі баклажани виглядають нижчими або слабшими за інші. Причиною може бути пізніша посадка або слабша схожість насіння. У баклажанів вона зазвичай становить близько 65–80 %, тому господині радять сіяти із запасом.

Якщо поруч росте перець – солодкий або гіркий – це не зашкодить баклажанам. Вони чудово співіснують на одній грядці.

Догляд за баклажанами не дуже складний, але потребує уваги. Якщо дотримуватись простих правил, ці теплолюбні овочі порадують рясним і смачним урожаєм.