Колись саджала айстру розсадою, а тепер кидаю насіння в холодну землю: отримую клумби на 3 тижні раніше

Ще не так давно айстра вважалася “панською квіткою”, яку треба виростити з розсади, няньчити на підвіконні, висаджувати, коли ґрунт прогріється, і тоді чекати на цвітіння. Та з роками дачники помітили: природа сама знає, коли час прокидатися. І почали довіряти їй та висівати айстру під зиму. Адже насіння, що пройшло природну загартовку в холоді, сходить дружно, є витривалим й зацвітає раніше, ніж ті, що виросли з розсади.

Терпіння — головний союзник садівника

Найважливіше — не поспішати з посівом, бо насіння має потрапити у вже прохолодний, але не мерзлий ґрунт. Якщо посіяти надто рано, насіння може прорости і загинути від морозу. Тому ідеальний момент — коли середньодобова температура опускається до +2…0 °C, а прогнози обіцяють, що тепла хвиля вже не повернеться. У різних регіонах це друга половина жовтня або початок листопада.

Як підготувати місце та ґрунт

Під айстри відводять сонячну ділянку з пухким, легким і поживним ґрунтом. Кислих місць вони не люблять. Підготовку краще зробити заздалегідь — ще у вересні: перекопати землю, внести трохи перегною та золи, вирівняти поверхню. Потім зробити неглибокі борозенки (до 2 см) і залишити їх до часу посіву — накрити плівкою або дошками, щоб не розмило дощами. Ну а коли прийде потрібна прохолода, борозенки відкривають, висівають сухе насіння айстри густіше, ніж навесні (бо не все зійде), і засипають сухою землею або торфом шаром 1,5–2 см. Поливати не потрібно — волога й так є в осінньому ґрунті.

Догляд навесні

Навесні айстра прокидається сама. Варто лише прибрати зимове укриття, якщо ви мульчували посіви торфом чи листям. Молоді сходи не бояться коротких заморозків, а тому не потребують укриття. Коли паростки зміцніють, їх проріджують, залишаючи між рослинами 20–25 см.

Подальший догляд звичний: розпушування, помірні поливи, підживлення калійно-фосфорними добривами. І вже наприкінці червня клумби розквітають айстрами, що розпускаються на кілька тижнів раніше, ніж ті, які пройшли “розсадну школу”.