Розкислила ґрунт на 1 одиницю pH – врожайність зросла на 50%: восени вношу доломітове борошно раз на 4 роки

Щоб ділянка приносила максимальний урожай, потрібно знати про неї все. А починати слід, звісно, з основного – з ґрунту.

Усі городники добре знають, що врожайність культур залежить саме від родючості ґрунту. Тому сьогодні поговоримо про те, як кислотність впливає на розвиток рослин і як можна перевірити її в домашніх умовах.

Осінь – найкраща пора для внесення під перекопку речовин, необхідних для розкислення або, навпаки, підкислення ґрунту, якщо він має лужну реакцію.

Слабокислий або нейтральний ґрунт найкраще підходить для росту більшості городніх і садових культур. На кислих землях рослини погано засвоюють поживні речовини, слабко розвивається коренева система, накопичуються шкідливі сполуки, а корисні мікроорганізми не утворюються. У такому середовищі швидше розмножуються хвороботворні бактерії, мікроорганізми та шкідники, а добрива не розкладаються належним чином. Це призводить до дисбалансу в ґрунті.

Якщо показник pH нижче 5, поживні елементи, такі як фосфор, калій, кальцій, сірка та магній, стають важкодоступними для рослин. Розкислення ґрунту хоча б на одну одиницю здатне підвищити врожайність до 50%. На лужних ґрунтах із pH понад 7,5–8,5 фосфор, залізо, марганець, мідь, цинк і бор також стають менш доступними. Надмірно високий (понад 9) або низький (нижче 4) pH є токсичним для коренів.

Оптимальний рівень кислотності для більшості культур – від 6 до 7 pH. Саме за таких умов макро- і мікроелементи найкраще засвоюються.

Деякі рослини, наприклад лохина, полюбляють кислий ґрунт із pH 3,5–5,5. Але більшість культур добре росте у нейтральному середовищі – це буряк, хрін, бобові, капуста, цибуля, перець, часник, гарбуз, шпинат, виноград, вишня, слива, смородина. Слабокислий ґрунт більше підходить моркві, картоплі, салату, огіркам, баклажанам, гороху, квасолі та кабачкам.

Визначити кислотність ґрунту можна кількома способами. Найпростіше – за рослинами, які ростуть на ділянці. Якщо переважають хвощ, щавель кінський, подорожник, м’ята чи фіалка триколірна, то ґрунт, ймовірно, кислий. Велика кількість кропиви, конюшини чи лободи свідчить про нейтральне середовище, а гірчиця польова чи живокіст – про лужний ґрунт.

Після дощу варто звернути увагу на калюжі: якщо вода іржавого кольору з райдужною плівкою – це ознака кислого ґрунту. Світлий, схожий на золу прошарок також свідчить про підвищену кислотність. Однак такі спостереження дають лише приблизний результат.

Для точнішого визначення використовують спеціальні прилади – кислотоміри або лакмусові папірці. Зразки ґрунту потрібно взяти з кількох місць, змішати, залити дистильованою водою у пропорції 1:5 і дати відстоятися. Потім у рідину занурюють лакмусовий папірець і порівнюють колір зі шкалою.

Якщо кислотність підвищена (менше 6 pH), радимо провести розкислення. Найкраще робити це восени, додаючи до ґрунту вапняковий порошок або доломітове борошно. Також ефективним засобом є деревний попіл – він не лише знижує кислотність, а й збагачує ґрунт корисними мікроелементами.

Кислі ґрунти зазвичай розкислюють один раз на 3–4 роки, а слабокислі – раз на 5–8 років.