Компост “дозріває” за 3 місяці: восени склала купу так – навесні гілки перегнили, земля темна й пухка

Осінь – найкращий час для цього, адже саме зараз під рукою є все необхідне: сухе листя, бадилля, скошена трава, гілки, бур’яни, трохи землі та, звичайно, органічні відходи з городу й кухні. Якщо все зробити правильно, вже через кілька місяців груба рослинна маса перетвориться на живий перегній, який оживить ґрунт і допоможе отримати щедрий урожай.

Почати варто з вибору місця. Найкраще підійде ділянка в напівтіні, де купа не буде пересихати від сонця, але й не затопиться талою водою навесні. Бажано, щоб поруч не росли дерева з потужним корінням, яке може витягувати поживні речовини. Основа компосту має бути трохи піднята, щоб надлишок вологи стікав униз. Зручно зробити це за допомогою дощок або дерев’яного короба – так компост виглядає охайніше й краще тримає тепло.

Першим шаром слід покласти грубі гілки – вони створять повітряну подушку, що забезпечить вентиляцію. Без доступу повітря процеси гниття сповільнюються, і компост починає неприємно пахнути. Далі додаємо трав’янистий шар – скошену траву, бадилля чи зелені бур’яни без насіння. Цей шар збагачує компост азотом, який прискорює розкладання органіки. Потім іде шар опалого листя, що містить багато вуглецю й формує основу перегною. Листя дуба чи горіха краще трохи подрібнити. Можна пересипати листя землею – це додасть мікроорганізмів, які швидше запустять процес.

У середину купи радять додати кухонні відходи – очищення овочів і фруктів, чайну заварку, кавову гущу, крихти хліба. Але не варто кидати м’ясо, кістки, жир чи молочні продукти – вони привертають гризунів і погано перегнивають. Щоб уникнути запахів, корисно присипати кухонні відходи травою або землею. Дуже ефективно додати трохи гною чи пташиного посліду – це потужне джерело азоту й активної мікрофлори. Якщо цього немає, підійде звичайна садова земля або готовий компост із минулого року, який стане своєрідною “закваскою”.

Зверху купу накривають шаром землі чи сухого листя – він допомагає утримувати вологу й тепло, а також захищає компост від пересихання. Оптимальна висота купи – приблизно півтора метра. Занадто мала не утримає тепло, а занадто велика буде “задихатися”. Після закладки компост варто трохи полити водою – не заливати, а лише зволожити, щоб активізувати роботу мікроорганізмів.

Головна ідея правильного компостування – створити умови для життя корисних бактерій і грибів, які перетворюють органіку на родючий перегній. Їм потрібні три речі: повітря, волога й баланс між “зеленими” та “коричневими” матеріалами. “Зелені” – це трава, бадилля, кухонні відходи, багаті на азот. “Коричневі” – це сухі гілки, листя, солома й тирса, тобто джерела вуглецю. Якщо дотримуватися цього балансу, компост самостійно розігріватиметься, і процес розкладання триватиме навіть узимку.

Закладаючи купу восени, варто пам’ятати: саме від правильного старту залежить, що ви отримаєте навесні – безформну масу чи цінне добриво. Добре складений компост уже за кілька тижнів почне “жити”: усередині з’явиться тепло, легкий пар і приємний запах вологої землі. Навіть під снігом він продовжить дозрівати, поступово перетворюючись на майбутнє джерело родючості.

Щоб процес ішов швидше, важливо підтримувати оптимальні умови. Якщо компост пересох, мікрофлора “засинає”. Якщо надто вологий – бракує кисню, і бактерії перестають активно працювати. Тоді замість теплого перегною ви отримаєте напівперепрілі залишки.

Щоб цього уникнути, слід дотримуватися трьох принципів: компост повинен “дихати”, бути злегка вологим, але не мокрим, і мати правильне співвідношення азоту та вуглецю. Коли всі ці умови збалансовані, усередині купи температура може підніматися до 50–60°С – цього достатньо, щоб зруйнувати навіть грубі частини рослин і знищити насіння бур’янів.