У селі цей час вважали святим – не галасували, не співали пісень, і навіть піч топили інакше.
Давні звичаї не вигадані – кожен мав сенс. І чимало з них можна і зараз легко впровадити в своє життя, щоб Великдень став справжнім, а не просто “ще одним вихідним”.
Понеділок – день очищення
Цього дня починали наводити лад у домі. Вимітали старе з кожного кутка, мили вікна, вибивали килими, все прали. Казали: як понеділок пройдеш – так і рік буде чистий. Головна ідея: вигнати бруд, плісняву й погані думки.
Вівторок – спокій у серці
Цей день присвячували примиренню. Якщо була сварка – йшли миритись, навіть якщо давно не говорили. Казали: “До Великодня не можна мати образ – інакше паска не вдасться”.
Що робили: згадували покійних, молились удома, берегли тишу – “щоб Бог почув”.
Середа – останній робочий день
Це був останній день, коли можна було щось робити по господарству – копати, лагодити, навіть варити варення. Після середи – ні цвяха вбити, ні поличку прибити. Інакше – “роботу все життя носитимеш за плечима”,
Чистий четвер – день вогню, води й тіла
“Хто в Чистий четвер умиється до схід сонця – той буде здоровий увесь рік”, казали. Воду готували ще з вечора, клали туди срібну монету або ложку. Умивались нею самі, й дітей будили – навіть малих.
Що ще робили: прибирали до блиску, міняли постіль, спалювали старі речі, що “тягнуть бідність”. Цього дня також пекли паски – вважалося, що тісто “чує”, з якими думками його готують. Якщо з добром – вдасться духмяне, високе, з хрусткою скоринкою.
П’ятниця- найсумніший день
Страсна п’ятниця – день, коли навіть птахи не співають, казали старі. Цього дня не їли до заходу сонця, не працювали зовсім. Навіть розмовляли пошепки.
Що робили: йшли до церкви на винос Плащаниці, читали Євангеліє, ставили в домі свічку – “щоб світило тим, кого вже нема”.
Субота – тиша перед світлом
У цей день фарбували яйця, прикрашали кошики, готували святковий одяг. І обов’язково – готували великодній кошик: хліб, яйця, ковбаска, сіль, хрін, масло – усе свіже, справжнє, “щоб душа раділа”.
Недільний ранок – зустрічати сонце
“Христос Воскрес” це було більше, ніж просто слова. Казали, хто перший скаже їх у хаті – той і буде щасливий. А перший, кого зустрінеш – таким буде і настрій року.
На світанку вмивались водою, в якій лежало червоне яйце “на здоров’я”. І тільки після того сідали за стіл з миром, без образ, без сварок.
Наші предки жили не поспіхом, а ритмами природи й віри. І в Страсному тижні вони бачили не заборони, а можливість очистити дім, тіло й душу, щоб Великдень був справжнім — зі світлом, добром і новим початком.