Коли усе виглядало ідеально, але щось явно пішло не так, варто проаналізувати, які продукти ви використовували під час смаження млинців, а, особливо, на якому жирі це робили.
Не все золото, що шкварчить
Річ у тому, що коли ми смажимо, температура на сковорідці може досягати 180–220°C. І ось тут починається хімічна драма: не всі жири витримують такі температури з гідністю. Деякі розкладаються, окиснюються і виділяють канцерогенні сполуки. Тому млинці з такими добавками” — вже не сніданок, а лотерея для організму.
Що радять дієтологи
Соняшникова олія (рафінована) — звичний класичний вибір. Вона має високий димовий поріг (понад 220°C), тому цілком годиться для смаження. Але тільки рафінована, бо нерафінована починає горіти вже при 110°C. От вам і аромат шиномонтажу.
Оливкова олія (екстра верджин), як стверджують дієтологи, не для млинців. Вона і дорога, і швидко перетворюється на джерело вільних радикалів під час нагрівання. Залишимо її для салатів, а не сковорідок.
А от кокосова олія є зіркою ЗОЖу, бо має стабільну структуру і не димить при високій температурі. Але смак у млинців буде таким собі тропічно-екзотичним. Тому орієнтуйтеся на власні смаки.
Топлене масло (гхі) — ось воно, золото! Має високий димовий поріг і приємний, трохи горіховий аромат. Ідеально для млинців, особливо якщо хочете “як у бабусі, але з науковим підходом”.
Ну і, нарешті, маргарин. Тут однозначне “НІ”. Тому що — це суміш жирів з трансжирами, які не витримують високої температури й точно не витримують критику дієтологів.
Щоб млинці не пахли техобслуговуванням
По-перше, як ви тепер зрозуміли, обирайте жири з високим димовим порогом. По-друге, ні в якому разі не перегрівайте пательню, а якщо масло починає диміти, то зніміть її з вогню й остудіть. Далі, слідкуйте за кількістю, бо занадто багато жиру — це вже не млинці, а фритюр. Крім того, періодично змінюйте олію, особливо якщо готуєте велику партію. Стара, перегріта олія — це вже хімічний експеримент, а не їжа.