Після зими герань часто виглядає не такою, як хотілося, погодьтеся. На вигляд вона трохи млява, витягнута, без ознак майбутнього цвітіння. Але не варто одразу засмучуватись – це лише наслідок природного періоду спокою. Щойно день починає ставати довшим, а сонця більше, саме час привести рослину до ладу й дати їй нове життя.
Починати варто з огляду коренів. Якщо коренева система щільно обплела земляну грудку, значить, герані вже тісно у своєму горщику. У такому разі пересадка просто необхідна. Для нового житла підійде горщик на кілька сантиметрів ширший за попередній. Добре, якщо він буде з глини – пористі стінки забезпечують кореням кращу циркуляцію повітря.
Ґрунт має бути легким і поживним. Оптимальний варіант – суміш універсального ґрунту, піску та вермикуліту. Така комбінація забезпечує хорошу циркуляцію повітря й вологу без надмірного зволоження. На дно обовʼязково насипте дренаж, хоча б 2 см керамзиту або битої цегли. Це вбереже корені від загнивання.
Після пересадки дайте рослині трохи часу, щоб адаптуватися. А вже через два тижні можна починати підживлення. Найзручніше використовувати розчин нітроамофоски: одна чайна ложка на три літри води. Поливати ним потрібно не частіше ніж раз на 10 днів, загалом – тричі. Така схема активізує ріст нових пагонів і стимулює утворення бутонів.
Світло для герані – як повітря. Найкраще вона почувається на південному або західному підвіконні. Але в обідню спеку прямі промені можуть обпекти листя, тому в сонячні дні краще закривати штори чи жалюзі. Поливати рослину варто лише тоді, коли верхній шар землі вже сухий. Надлишок води може викликати жовтизну листя й загнивання.
Березень-квітень – ідеальний час для обрізки. Сміливо зрізайте витягнуті пагони, залишаючи по кілька бруньок на кожному. Це дасть старт новим відгалуженням і збільшить кількість суцвіть. Якщо герань отримає достатньо світла, живлення та простору, вона обовʼязково віддячить вам пишним цвітінням.