Правила сівозміни ніхто не скасовував. І стосуються вони абсолютно всіх культур. Зокрема, баклажанів. Городники деколи й не знають, що саме після них можна саджати, а що не варто. Баклажани належать до родини пасльонових. А в неї входять також помідори, перці та картопля. Здавалося б, що культури зовсім різні, але вони мають спільних шкідників і вразливі до тих же захворювань. Тож чергувати їх на одній ділянці не можна.
Найчастіше на грядках після баклажанів висаджують коренеплоди: морква, буряк, редиска та редька. Оскільки вони ростуть глибше, то не будуть “голодувати” після баклажанів, бо матимуть вдосталь ресурсів. Також для сівозміни гарно підходить зелень — петрушка, кінза, шпинат і кріп. Вони родять швидко, тож за сезон можна зібрати врожай декілька разів. А коріння зелені непогано дезінфікує ґрунт, готуючи його до наступного сезону.
Гарбузові (кабачки, огірки, гарбузи) — ще один вдалий варіант. Їхня потужна коренева система розпушує ґрунт, а широке листя пригнічує бур’яни, що особливо корисно після культур, які залишають землю виснаженою. Цибуля та часник також можуть відновлювати грядки. Вони виділяють фітонциди, які пригнічують грибки та відлякують комах, залишених баклажанами. Вони не вимагають великої кількості азоту, який треба баклажанам.
Для відновлення балансу поживних речовин на баклажанних грядках варто одразу після збору урожаю внести компост або перегній, а восени — посіяти сидерати, як гірчиця або люцерна, щоб збагатити ґрунт органікою. Але це тільки загальне підживлення. Протягом сезону для кожної культури, яка росте на грядці після баклажанів, знадобляться добрива, щоб краще рости та родити. Головне — не перестаратися, бо надлишок добрив не корисніше нестачі.