Точніше послухаємо поради тих, хто знає полуничний характер не з чуток.
Солома, кора, тирса
Солома створює м’яке ложе для ягід, не дає плодам лежати на сирій землі, рятує від гнилі й бур’янів. До того ж має гарний та акуратний вигляд.
Проте є нюанси. Солома повинна бути не лише сухою і чистою, але й без насіння та грибків. Якщо її занадто багато, вона може затримувати вологу й притягувати равликів. Але якщо стелити шаром у 5–7 см, то — саме те.
Мульча з кори чи тирси — це вже дизайнерський підхід. Виглядає казково, особливо якщо полуниця росте в декоративних грядках. Але обирайте не свіжу тирсу, яка “з’їсть” весь азот із землі, а вистояну, тобто ту, що вже трохи перепріла.
Кора ж краще тримає тепло, пригнічує бур’яни та додає структури ґрунту. До того ж грядки з такою мульчею схожі на сторінки з садових каталогів.
Скошена трава
О, яка це зручність: одночасно і газон підстриг, і грядки замульчував. Але не поспішайте сипати свіже зелене просто під кущі. Спочатку дайте траві трохи підсохнути хоча б день на сонечку, аби вона не злиплася в мокру повсть, під якою усе почне пріти.
Хвоя
Хвоя не лише гарно виглядає під кущиками, а ще й окиснює ґрунт, що полуниця полюбляє. Але в помірних кількостях, бо, якщо він вже надто кислий, то з такою мульчею треба бути обережними. Крім того, хвоя містить природні антисептики, які стримують розвиток грибків.
Агроволокно
Чорне агроволокно не гниє, не дає прорости бур’янам, зберігає вологу і дозволяє ягодам бути чистими, немов із супермаркету. Під нього висаджують полуницю, прорізаючи отвори. Втім, його мінус — мало декоративності. Проте функціональність на 5+. А ще не треба щороку оновлювати мульчу. Постелив — і забув.