Виноград — культура вдячна, але точна. Його весняна посадка — це не справа магії, а майстерність точного дотримання двох правил. Вони прості, як двічі два.
Правило перше. Глибина
Напрочуд важливо — правильна яма. Це не просто заглиблення у ґрунті, а цілий житловий комплекс для саджанця. Її розміри мають бути щонайменше 80 на 80 і ще раз 80 см у глибину. Така глибина не зайва — вона захищає коріння від морозів і забезпечує запас вологи.
На її дно обов’язково вкладіть компост або інші органічні залишки, перемішані із землею. І одразу зробіть вологозарядний полив: 2–3 відра води дадуть ґрунту осісти та створити сприятливе середовище для кореневої системи.
Саджанець із відкритими коренями потрібно ретельно підготувати: підрізати всі корінці до білого, потім занурити у воду з укорінювачем на 6–8 годин.
А далі — найважливіше: п’ятка саджанця має бути на глибині 40 см від поверхні. Це особливо критично для чорнозему — родючого, але підступного, бо може “перегріти” або “перепоїти” лозу, якщо глибина буде невірна.
Правило друге. Бруньки для заглиблення
Другий нюанс — це бруньки. В однорічному прирості є три нижні бруньки, і вони не повинні бачити світ — їх треба сховати під землею на 10–15 см. Саме вони дадуть нові пагони, коли час прийде.
Але буває, що саджанець довгий — тоді його треба нахилити вздовж майбутньої шпалери, аби витримати обидва правила: і п’ятку заглибити, і бруньки сховати. Якщо ж саджанець короткий — тоді першочергове значення має глибина п’ятки, а про бруньки доведеться забути. І це допустимо.
Важливо: після посадки саджанець обрізають на 4 бруньки, бо це дозволяє зосередити його силу на формуванні міцного, гармонійного куща, а не на хаотичному витягуванні пагонів.