Морква, на відміну від буряка, потребує азоту протягом усього періоду росту. Він не знижує її цукристість, а навпаки – може трохи підвищити. Особливо важливо забезпечити моркву калієм, адже цей елемент відіграє ключову роль у формуванні коренеплоду. Якщо вирощуються ранні сорти, підживлення азотом краще припинити, щоб уникнути накопичення нітратів. А от пізні сорти можна підгодувати ще двічі в серпні. Для цього добре підходить калієва селітра – її столова ложка на 10 літрів води дозволяє підтримати рослину.
Городники також радять використовувати зелене добриво, адже воно містить і азот, і калій у потрібних пропорціях. Його можна вносити раз на тиждень у розведенні 1:10. Якщо для підживлення використовується зола, варто пам’ятати, що вона не поєднується з добривами, які містять амонійний азот, наприклад, з сульфатом амонію чи нашатирним спиртом. Щоб правильно підготувати розчин, 2 літри золи розчиняють у 10 літрах води, а якщо потрібно поєднати її із зеленим добривом, слід попередньо додати літр 9%-го оцту, щоб зберегти азот.
Ще одна важлива особливість моркви – вона дуже чутлива до коливань вологості. Якщо тривалий час стоїть посуха, а потім раптово випадає рясний дощ, коренеплоди можуть потріскатися. Те саме може статися і при нерівномірному поливі. Щоб цього уникнути, варто додавати в підживлювальні розчини сульфат магнію – столову ложку на відро води. Це допоможе рівномірно засвоювати вологу і знизить ризик утворення тріщин.
Морква добре реагує на позакореневе підживлення. Її можна обприскувати розведеним зеленим добривом або мінеральними розчинами, наприклад, калієвою селітрою – столова ложка на 10 літрів води. Листя вбиратиме поживні речовини швидше, тож такі обробки можна проводити раз на тиждень.
Обираючи підживлення, варто враховувати особливості росту моркви та погодні умови. Дотримуючись цих порад, городники отримують солодкі, рівні й ароматні коренеплоди, які добре зберігаються.