У цієї комахи вузький і дуже специфічний смак — вона полюбляє соковиті тканини молодих рослин, зокрема моркви, пастернаку, селери та петрушки. Боротися з нею складно, але можливо.
Хто така морквяна муха
Ця комаха завдовжки до 5 мм з чорним блискучим тілом і прозорими крилами. Її основна небезпека — личинки, які з’являються після відкладання яєць у ґрунт біля основи молодих рослин. Саме ці білі черв’яки довжиною до 1 см прогризають ходи у коренеплодах.
Личинки активно живляться впродовж кількох тижнів, після чого заляльковуються в землі, аби згодом з’явитися знову. За сезон може бути аж дві хвилі шкідників — весняна (у травні-червні) та осіння (серпень-вересень).
Методи боротьби та профілактика
Мухи залишають личинки у ґрунті, тому не варто висівати моркву на одному й тому ж місці щороку. Ідеально — повертати культуру на грядку через 3–4 роки. При цьому вибирають відкриті, сонячні ділянки з гарною вентиляцією, бо шкідниця їх не любить. Після посіву насіння коренеплодів рекомендується вкрити грядки нетканим матеріалом (наприклад, агроволокном). Це ускладнює самці доступ до ґрунту для відкладання яєць. Мульча з тирси або піску з попелом (1:1) також зменшує шанси на зараження.
Цікаво, що рання і пізня морква менше піддаються атакам, оскільки не збігаються з піками активності мухи, тому оптимально — робити кілька посівів з інтервалом у 2–3 тижні.
Пам’ятайте, що регулярне розпушування міжрядь після дощів і поливів порушує яйцекладки та обмежує розвиток личинок у ґрунті.
Біологічні та хімічні методи
Якщо зараження вже сталося, на допомогу вам — біопрепарати. Такі як “Бітоксибацилін” або “Фітоверм”. Треба сказати, що вони безпечні для людей, але ефективні проти личинок. А от тютюновий пил, гірчичний порошок, зола — взагалі природні репеленти.
У крайніх випадках допускається застосування інсектицидів, але виключно за інструкцією та не пізніше, ніж за 30 днів до збирання врожаю.