Часто бажання полити, підгодувати, прополоти все й одразу, не розбираючись у деталях, швидко “виводить рослини з рівноваги”. Надмірний полив – одна з найтиповіших помилок. Коріння багатьох культур швидко загниває, коли вода застоюється, а земля перетворюється на болото. І хоч наміри були точно добрі, але результат – мляві, жовті рослини.
Ще одна ознака початківця – повне ігнорування сівозміни. Висаджувати одне й те саме на тому самому місці з року в рік – груба помилка. Ґрунт виснажується, хвороби атакують, і навіть найкраща розсада не врятує ситуацію. Вмілі городники заздалегідь складають схему посадок, чергуючи культури так, щоб одна допомагала іншій.
Багато новачків думають, що ґрунт – це просто ґрунт. Насправді ж його структура, кислотність, родючість – усе це має неабияке значення. Висаджувати щось, не знаючи, що під ногами – це як йти в похід без карти. На піщаному ґрунті одна стратегія, на суглинках – інша. І про це варто памʼятати.
Окрема історія – обрізка. Хтось боїться ножиць, залишаючи кущі дикорослими, інші, навпаки, обрізають усе підряд, сподіваючись на густоту. Але рослина має свої індивідуальні потреби, тут важливий баланс. Обрізка має сенс лише тоді, коли зрозуміло, навіщо вона робиться і як це позначиться на плодоношенні.
Поспіх – ще один показник відсутності досвіду. Посіяти, бо “всі сусіди вже сіють”, висадити розсаду, бо “вже тепло” – типова помилка. Земля може бути ще холодною, нічні температури – нестабільні. У результаті замість міцних, адаптованих рослин – витягнуті, ослаблені стебла, які довго не приживаються. І це завжди помітно неозброєним оком.
І, мабуть, найголовніше – ігнорування сигналів від рослин. Досвідчений господар одразу бачить, що листя змінило колір, що верхівка зупинилась у рості або що зʼявився ледь помітний наліт. Початківець цього не помічає або не надає значення, а потім дивується, чому кущ пропав “раптом і без причини”.