Часто причина не в насінні чи ґрунті, а в трьох поширених помилках, які допускає більшість городників, що ж так гальмує врожай?
Загущення посадки – кисень не доходить, бджоли не залітають. Огірки не люблять тісноти, якщо кущі ростуть занадто щільно, повітря не циркулює, пилок не переноситься, а квітки просто не запилюються. Особливо в теплицях, де вентиляція й так обмежена, то рішення таке: проріджуйте батоги, вчасно підв’язуйте стебла та регулярно провітрюйте.
Забагато азоту – зелень буяє, зав’язь ігнорується. Підживили “щоб краще росло”, але переборщили, і маємо жируючий кущ, листя велике, темне, стебла товсті, а плодів обмаль. Огірки в такому випадку вкладають сили у “вершки”, а не в “корінці”. Щоб врівноважити ситуацію, дайте калійно-фосфорне підживлення, наприклад, деревний попіл (2 ст. л. на відро води) або витяжку суперфосфату.
Нерегулярний полив стрес для рослини і скидання зав’язі, бо огірки дуже чутливі до коливання вологості. Якщо полив то рясний, то забутий – коренева система збивається з пантелику. У результаті рослина не може нормально розвивати плоди, тож, поливайте часто, але помірно, і обов’язково водою кімнатної температури, особливо в теплиці.
Ще кілька хитрощів:
- Обприскуйте огірки розчином борної кислоти (1 г на 1 л води) під час цвітіння – це стимулює зав’язь.
- Залучайте бджіл – посадіть поруч з теплицею медоноси або просто відкривайте двері на день.
- Не забувайте про мульчу – вона утримує вологу і зменшує стрес від спеки.
Огірки не люблять крайнощів, ні тісноти, ні надмірного добрива, ні пересушування, наведіть лад у теплиці, і вже за тиждень побачите результат, замість голих квіток – зав’язі, замість батогів, смачні огірочки. І не забудьте збирати врожай вчасно – це теж стимулює ріст нових плодів.