Коли на листі груші з’являються яскраво-оранжеві або жовтогарячі плями, це може свідчити про досить підступне грибкове захворювання – іржу. Це інфекція, яка швидко поширюється і завдає шкоди не лише листю, а й самому дереву. Господині помічають її найчастіше навесні або на початку літа, коли плями починають збільшуватись, а саме листя – втрачати життєздатність.
Збудником є грибок, який має складний цикл розвитку. Його суперечки зберігаються взимку на ялівцях, зокрема на певних видах – козацькому або низькорослому. Навесні, коли температура сягає 6–10 градусів, гриб активізується: утворює нарости на ялівці, звідки вітером розносить суперечки. З кінця квітня до початку червня, особливо після дощів, іржа активно “осідає” на листі груші.
На листках спочатку видно округлі жовто-оранжеві плями, які з часом розростаються. Уражується до половини крони, фотосинтез уповільнюється, дерево слабшає, а плоди втрачають смак, стають твердими й водянистими. Наприкінці літа з нижнього боку листка з’являються нарости, які знову виділяють суперечки. І цього разу вже сама груша стає джерелом зараження для ялівця.
Важливо розуміти, що лікувати потрібно і грушу, і ялівець, інакше хвороба щороку буде повертатися. Господині радять починати профілактику ще ранньою весною – щойно з’являються перші ознаки. Для цього використовують мідьвмісні препарати, а також фунгіциди із сіркою. Якщо ситуація складніша, додають контактні та системні засоби, які глибше проникають у тканини дерева.
Також ефективною вважається обробка баковими сумішами, наприклад, на основі хлороталонілу чи інших сучасних препаратів, що мають протигрибкову дію. Деякі господині звертають увагу й на біопрепарати – менш агресивні для навколишнього середовища, але теж доволі результативні при регулярному застосуванні.
Окремо слід згадати, що в саду часто зустрічаються й інші шкідники, зокрема невеликі жуки, які можуть завдати великої шкоди: поїдають молоді рослини, затягують їх у нірки й влаштовують там сховки. Як з ними боротися – також питання не з простих, але господарі діляться своїми спостереженнями й методами боротьби.
У підсумку, іржа на груші – не вирок. Якщо вчасно виявити перші симптоми та діяти комплексно, дерево можна врятувати, а врожай – зберегти. Не варто нехтувати профілактикою, адже вона завжди легша, ніж боротьба з уже активною хворобою.
Хай сад буде здоровим, а груша – щедрою на смачні плоди!