Всі ми знаємо, неможливо втримати сонце — воно пече без жалю. А ще важче втримати вологу, особливо коли вітер і спека перетворюють землю на потріскану кірку. І найгірше припадає на ту моркву, що була посіяна пізніше — у другій половині травня. У такій ситуації без втручання не обійтись: доведеться не просто поливати, а рятувати.
Регулярність і глибина поливу моркви
Оскільки морква має довге коріння, тож поливати її потрібно рідко, але рясно, так щоб волога доходила до глибоких шарів ґрунту. Поверхневе зволоження лише провокує розвиток тоненького “волосяного” коріння у верхньому шарі, який найшвидше пересихає. Оптимально — раз на 5–6 днів, але по 10–12 літрів води на квадратний метр (у пізні строки — навіть більше). Найкраще поливати вранці або ввечері, щоб вода встигла вбратися, а не випарувалася.
Ковдра
Найпростіше й найефективніше — замульчувати грядки. Шар скошеної трави, сіна або подрібненого бур’яну (без насіння!) утримує вологу, запобігає перегріву верхнього шару ґрунту і зменшує ймовірність утворення твердої кірки. Майте на увазі, шар мульчі має бути не менше 3–5 см. І ще, його поновлюють після кожного поливу або зливи.
Нехай земля дихає
Якщо морква росте без мульчі, важливо після кожного поливу (коли ґрунт трохи підсохне) проводити легке розпушування. Це руйнує кірку на поверхні, покращує доступ повітря до коріння й запобігає перегріву. Особливо це важливо для пізніх посадок, бо молоді рослини мають дуже слабку кореневу систему, яка не пробивається крізь ущільнений шар.
Підживлення
Зазначимо, що у посуху не варто годувати моркву азотними підживленнями. Натомість коренеплодам потрібен калій, який допомагає зберігати вологу й формує щільну, соковиту структуру. Тут існує найпростіше рішення — деревна зола: 1 склянка на 10 літрів води, настоювати 2–3 години, процідити й полити під корінь. Втім, таку підгодівлю проводять не частіше ніж раз на 2 тижні.