У середині літа грядки вже важко впізнати: зелень розкошує, помідори ростуть у три поверхи, а на кущах з’являються квітки, схожі радше на декоративні — ніби айстра замаскувалась у томатний кущ. Рясні, махрові, великі — вони зачаровують. Але тільки тих, хто не знає правди. А правда така: чим розкішніша квітка, тим менше шансів отримати з неї повноцінний плід.
Краса, що шкодить
Махрові квітки на помідорах — не рідкість. Їх поява часто провокується надлишком азоту або різкими температурними коливаннями. Квітка виходить велика, ніби з багатьох пелюсток зібрана, — але зазвичай не запилюється.
Такі “айстровидні” квіти, по-перше, не дають повноцінного плоду або ж формують потворні, плескаті, деформовані томати.
По-друге, виснажують кущ, витягаючи на себе поживні речовини. В результаті — заважають нормальному формуванню зав’язі на інших суцвіттях. Ось чому справжні знавці радять: махрову квітку слід обрізати, щойно її помітили. Не шкодувати, не милуватись — а чітко, секатором або ножицями, видалити її разом із квітконосом, щоб сили рослини перейшли на справжні помідори.
Після обрізки
Після того як кущ позбувся “зайвого баласту”, його треба підтримати. Дайте рослині можливість надолужити втрачене — внесіть комплексне підживлення з калієм та фосфором. Азот краще на цьому етапі обмежити — саме він часто винен у появі махровості.
Ідеально підійде сульфат калію (20 г на 10 л води) та монофосфат калію. А ще обов’язково видаляйте пасинки — не дозволяйте кущеві “заростати”, бо в густоті плодів не буде. Також регулярно поливайте, особливо у періоди спеки, але не заливайте, оскільки надлишок вологи теж шкодить зав’язі.
Якщо ви дослухаєтесь цих порад, то побачите, що після обрізання махрових квітів кущ, ніби звільнившись від баласту, спрямовує силу на зав’язь справжніх, м’ясистих, солодких плодів.