Зазвичай редиска відома як рання весняна культура. Проте останніми роками все більше господарів і господинь сіють її повторно наприкінці літа, і знімають аж до трьох врожаїв за сезон. Серпень і вересень – це ідеальні періоди для другої хвилі посіву. Спека вже спадає, нічна температура поступово знижується, а хрестоцвітна блішка – головний шкідник редиски – втрачає активність.
Ще один великий плюс – підготовка грядок не вимагає багато зусиль. Часто редиску сіють на ділянках, звільнених після збирання цибулі, часнику або картоплі. Після цих культур ґрунт залишається легким і пухким, тож повторно його перекопувати не доводиться. Достатньо просто розпушити землю граблями та прибрати залишки бур’янів.
Щоб компенсувати втрату поживних речовин після попередніх культур, господині радять додати до ґрунту трохи золи. Насіння висівають у рядки на глибину близько одного сантиметра, залишаючи між ними відстань приблизно 10 см. Відстань між насінинами – 4–5 см, щоб рослини не затінювали одна одну. Якщо посіяти густо, листя затьмарить світло, а коренеплоди виростуть дрібними.
Щоб поверхня ґрунту не вкривалася кіркою, посіви радять присипати тонким шаром перегною. Перші сходи з’являються вже на п’ятий-шостий день. А ще через 3–4 тижні можна збирати врожай і готувати вітамінні салати, окрошку або легкі закуски зі свіжою редискою.
Догляд за редискою простий: регулярний полив, видалення бур’янів і розпушування ґрунту – ось і все, що потрібно. Осіння редиска виростає особливо соковитою, хрусткою та м’ясистою, а її смак м’якший, ніж у весняної. Немає надмірної гіркоти чи різкості, адже серпень – найсприятливіший час для вирощування цієї культури.
Коли вже вдосталь наїлися помідорів та огірків, саме редиска стає свіжим акцентом до осіннього столу. Тож господині радять не зволікати – сіяти редиску у серпні та вересні й з радістю насолоджуватись продовженням весни в осінньому меню.