Здається, що зібравши врожай і прибравши ботву, можна залишити грядки відпочивати до весни. Але саме восени закладається основа майбутнього плодоношення. Одна з найпоширеніших помилок – залишати землю відкритою. Дощі та талі води вимивають із верхнього шару ґрунту цінні мінерали, особливо азот. Він відповідає за активний ріст, зелену масу і зав’язування плодів. Узимку ж цей елемент просто йде в глибокі шари, де коріння культурних рослин уже не може його дістати.
Гола земля швидко втрачає структуру, ущільнюється, навесні вкривається сірою кіркою, і доводиться докладати зусиль, щоб знову зробити її пухкою. Крім того, у такому ґрунті гине значна частина корисної мікрофлори – бактерій, грибів і мікроорганізмів, які перетворюють органіку на доступне живлення. Виходить, що навесні доводиться витрачати час і гроші на оживлення землі, вносячи перегній чи дорогі добрива.
Досвідчені господині радять не залишати грядки порожніми, а працювати з ними вже восени. У цей час у ґрунті ще зберігається достатня температура, і можна запустити природні процеси відновлення. Найпростіший спосіб – посіяти сидерати. Це спеціальні рослини, які накопичують азот і органіку, покращують структуру ґрунту та захищають його від вимивання. Якщо цього не зробити, навесні город починає сезон із дефіциту, і це відразу відбивається на рості розсади й урожайності.
Сидерати працюють дуже просто. Бобові культури, наприклад, живуть у симбіозі з бактеріями, що здатні фіксувати азот із повітря й передавати його ґрунту. До того ж вони утворюють багато зеленої маси, яка після скошування перетворюється на природне добриво. Часто радять висівати гірчицю, вику, люпин, фацелію чи жито. Вони ростуть швидко, покривають землю щільним килимом, пригнічують бур’яни та хвороботворні мікроорганізми. Навесні сидерати скошують і злегка загортають у ґрунт, і через кілька тижнів вони стають доступним живленням для молодих рослин.
Якщо сидерати посіяти не встигли, допоможе мульчування. Скошена трава, подрібнене листя чи здорова ботва накривають землю шаром, що захищає її від ерозії та зберігає вологу. Така мульча теж поступово перегниває й повертає ґрунту поживні речовини. Ще один варіант – внести компост чи перепрілий гній. Вони розкладаються повільно, але до весни стають м’яким і безпечним живленням для рослин.
Важливо пам’ятати: свіжий гній краще не залишати прямо на поверхні, інакше він може обпалити коріння чи дати надлишок аміаку. Також не варто використовувати заражені рослинні рештки, щоб не занести хвороби.
Осіння підготовка ґрунту дає одразу кілька переваг. Вона зберігає родючий шар і мікрофлору, накопичує природний азот без покупних добрив, покращує структуру навіть важких глинистих ґрунтів, захищає від бур’янів і економить час навесні.