Троянди — королеви саду, але їхня корона зовсім не гарантує безсмертя. Особливо тоді, коли зима підступає то морозами, то відлигами, а садівник із добрими намірами робить фатальні помилки з укриттям. В результаті навесні замість пишних кущів доводиться милуватися жалюгідними залишками стебел. Час ще є, аби підготувати улюбленців правильно й уникнути прикрих промахів.
Кому потрібне укриття, а кому ні
Не всі троянди однаково бояться зими. Сучасні морозостійкі сорти флорибунди чи шраби можуть зимувати без особливого захисту, якщо температура не падає нижче -15°C. А ось чайно-гібридні красуні, мініатюрні та плетисті різновиди потребують обов’язкового укриття, інакше ризикують не прокинутися навесні. Молоді саджанці особливо чутливі — навіть за відносно теплої зими без надійного захисту вони легко гинуть.
Поспіх у підготовці
Найбільш поширений промах — укривати кущі занадто рано. Якщо зробити це у жовтні, коли ґрунт ще теплий, під укриттям швидко розвиваються грибкові хвороби. Правильний час — коли температура стабільно тримається близько -5°C. Тоді рослина вже “загартована”, але ще не постраждала від морозів.
Повне “задушення” рослини
Дехто вважає: чим щільніше укриття, тим краще. Насправді ж герметичність призводить до випрівання стебел під час відлиг. Трояндам потрібна циркуляція повітря. Тому замість поліетилену варто використовувати агроволокно, хвойні гілки або сухе листя в поєднанні з каркасом.
Відсутність підсипки
Часто садівники обмежуються лише накиданням гілок чи матеріалу зверху, забуваючи про підгортання основи куща. А саме це захищає кореневу шийку — найвразливіше місце троянди. Отже, оптимально підсипати суху землю або торф шаром у 20 см.
Використання непридатних матеріалів
Стара солома, тирса чи сміттєві пакети здаються простим рішенням, але вони швидко намокають, злежуються й створюють парниковий ефект. Це — прямий шлях до гниття. Краще мати під рукою спеціальне агроволокно, сухе листя чи ялинові гілки.