Від того, як ви підготуєте сад зараз, залежить, чи співатиме він навесні ароматом квітів і чи зітхнете ви з гордістю, зриваючи великі, солодкі яблука.
Золота класика — перегній
Жодна яблуня не відмовиться від теплого “ковдри” з перегною. Це — природне джерело життя, яке м’яко гріє коріння і насичує землю всім, чого вона потребує. Внесіть по відру перегною під кожне доросле дерево, обережно перекопайте, ну а мікроорганізми зроблять решту. Навесні ж дерева віддячать новими соками в гілках і більшими плодами.
Зола — попіл добрих справ
Те, що залишається після дров, може стати скарбом для саду, оскільки зола насичує ґрунт калієм і фосфором — саме тим, чого бракує яблуням після плодоношення. Її можна просто розсипати навколо стовбура або розвести у воді (1 склянка на відро) і полити землю. Така підживка допоможе дереву визріти до зими й закласти квіткові бруньки на наступний рік.
Компост — їжа з минулого року
Погодьтесь, компост — це золото терплячих садівників. Він не лише живить землю, а й поліпшує її структуру, затримує вологу і поступово “підгодовує” коріння. Восени закладіть його шаром 5–7 см, замульчуйте сухим листям — і до весни яблуня отримає повний обід із вітамінами й мінералами.
Фосфорно-калійне підживлення — запас міцності
Якщо ваші дерева виснажені, допоможіть їм мінеральною підгодівлею. На 10 літрів води розчиніть 2 столові ложки суперфосфату й 1 столову ложку сульфату калію. Полийте землю по колу крони. Фосфор підтримає розвиток кореневої системи, а калій зробить тканини міцнішими, щоб яблуні не боялися морозів.
Зелене відродження — сидерати
Якщо ґрунт під деревами порожній, не залишайте його голим. Посійте восени гірчицю, овес або конюшину. До весни вони наситять землю азотом, а коли ви їх скосите, стануть природним добривом. Це ніби зелене ліжко, на якому земля відпочиває й набирається сил.