Основна умова – кислий ґрунт. Якщо при посадці ви заклали спеціальний субстрат із торфом та кислими добривами, то з часом він втрачає свої властивості. Через 3–4 роки рівень pH починає вирівнюватися й стає ближчим до навколишнього ґрунту, а це вже шкодить рослині. Тому потрібно періодично відновлювати кислотність.
Для цього радять вносити колоїдну сірку. Її не треба багато: для одного куща достатньо приблизно 20–25 грамів. Сірка діє повільно, розкладається ґрунтовими бактеріями й поступово підкислює землю. Зазвичай її вносять двічі на рік – навесні та восени. Рихлити ґрунт біля лохини не можна, адже корені дуже ніжні й легко пошкоджуються. Тому сірку розсипають поверхнево, а зверху все закривають мульчею.
Окрім підкислення, восени важливо дати рослині правильне живлення. Використовують добрива з фосфором і калієм, які також мають кислу реакцію. Вони допомагають визріти пагонам, сприяють закладанню квіткових бруньок і покращують зимівлю. Для підживлення можна приготувати розчин: у відрі води розчинити сульфат калію та спеціальне кисле добриво. Після поливу ґрунт знову мульчують кислим торфом або корою.
Ще один важливий етап – укриття на зиму. Для цього кущі (або прикореневу зону) засипають верховим кислим торфом із pH близько 3,5–4,5 (найчастіше використовують саме такий діапазон для мульчування/укриття). Він добре захищає від морозів і підтримує потрібну кислотність. Навесні укриття прибирають, і рослина починає вегетацію у комфортних умовах.
Не варто користуватися “народними порадами”, на кшталт поливу кислотою чи рідинами з акумуляторів. Це небезпечно для рослини й може її знищити. Сірка та спеціальні підкислювачі – безпечні й перевірені засоби.
І на завершення: не забувайте проводити осінню обрізку старих і хворих гілок, щоб кущ оновлювався та краще плодоносив. При правильному догляді лохина щедро віддячує смачними й корисними ягодами.