Сьогодні поговоримо про те, як правильно черенкувати троянди під зиму. Листопад – гарний час для цього, адже температура вже тримається близько нуля: вдень у межах +2…+4, вночі – від 0 до -2. Саме така прохолодна погода дозволяє підготувати живці без ризику передчасного пробудження бруньок.
Для заготівлі краще брати гілочки середньої товщини. Оптимальна довжина живця – приблизно 8–12 сантиметрів, із кількома бруньками. Листя з живців прибирають, оскільки на зиму вони не потрібні. Заглиблювати такі живці бажано на кілька сантиметрів, щоб частина з бруньками опинилася під землею.
Висаджувати їх варто у місця з легким затіненням навесні та влітку. Зручно садити з північного боку кущів або багаторічників, які пізніше підростуть і захистять посадки від прямих сонячних променів. Щоб було зручніше розміщувати живці, можна використовувати зрізані пластикові пляшки як невеликі парнички. В одну таку “міні-тепличку” вміщується кілька живців. Їх висаджують під невеликим кутом до центру, добре ущільнюють землю й накривають пляшкою.
Якщо осінь довго тепла, краще почекати із заготівлею до середини чи навіть кінця листопада. Надто раннє живцювання може призвести до того, що бруньки прокинуться, почнеться вегетація, і живці загинуть.
Обов’язково варто підписати сорт, щоб навесні було зрозуміло, які троянди ростуть на певній ділянці. Поверх пляшок можна насипати сухого листя. Воно стане природним утеплювачем на зиму, а навесні перетвориться на цінний компост.
Навесні, коли земля прогріється й бруньки рушать у ріст, пляшки поступово відкривають: спочатку відкручують кришки, щоб живці звикали до свіжого повітря, а згодом знімають укриття повністю. Звісно, не всі живці приживуться, але більшість дає нові пагони. Якщо якийсь засох чи почорнів – це нормально, адже головне, що решта піде в ріст.
До початку літа молоді рослини вже добре вкорінюються, а до кінця сезону їх можна пересаджувати на постійне місце. Такий спосіб живцювання простий і надійний, він дозволяє зберегти улюблені сорти й легко розмножити їх без зайвих клопотів.